Я вважаю це прислів*я дуже доречним у наші часи ! Я розумію,що втрата грошей це втрата матеріальна . Якщо ми втратимо радість це буде втрата моральна ! А втративши товариша, друга можна сказати свого майже родича ми втратимо все. Й щастя, радість , десь напевне й гроші але ми втратимо точно людину яка розуміє тебе як ніхто інший !
Пам'ятай : потрібно змалечку піклуватися про своє здоров'я, бо ж маєш його лише в одному екземплярі.)
Юрію Васильовичу, Максиме Григоровичу, Ігоре Леонідович, Володимире Олександровичу, Олеже Данилович, Геннадій Михайловичу, Валентино Петрівно, Маріє Миколаївно, Ольго Степанівно
Граматична основа простого речення, як правило, складається з підмета і присудка- головних членів речення (у реченні Я розповідаю підметом є слово я, присудком- розповідаю).
Проте у деяких реченнях (односкладних) вона може бути представлена одним головним членом (Світає. Встаю. Йду. Думаю.)
Речення, в яких є лише граматична основа, називається непоширеними.( Ліс<span> шумить</span>)
Ті, в котрих є хоча б один другорядний член речення- поширеними. (Ніч<span> прийшла в місто</span>).
<span> Речення можуть поширюватися означеннями й додатками, але не обставинами (Глибокі борозни літ (М. Хвильовий)), оскільки обставина передбачає наявність дієслова-присудка. Інколи називні речення можуть починатися вказівними частками ось, от, он (Ось іКаховка (О. Довженко)).</span>
<span>У називних реченнях може бути наявна оцінка предмета чи явища мовцем, що виражається різноманітними частками та окличною інтонацією (<span>От тобі й </span>свято! Ну ймісто<span>! Що за </span>нахаба!)</span>
<span>Називні речення найчастіше вживаються в художньому, публіцистичному і розмовному стилях мовлення (Вечір<span>. </span>Тиша<span>. </span>Зорі).</span>
<span> </span>