[йащик] вот не суди если не правильно но должно быть правильно
Щоб ми робили, якбі не мали підтримки рідних? Якби не мали місця на землі, куди моглі б прийті в будь який час и пригорнутись до найріднішої в світі людини? Ми б просто втратили себе. Людина, яка не мае в душі любові - бідна. І навіть маючи весь достаток світу, не можна купити головного - ЛЮБОВІ.Згадаймо, скільки прикладів в літературі - бідні, голодуючі, але такі щасливі люди... І все тому, що вони багаті душею, сповнені любові до близьких. А маючи таку підтримку не страшні ніякі негаразди.
/////Вот как-то так, по бреду набросала
У житті кожна людина зустрічається з красою і підлістю, радістю і горем. У її житті бувають торжества, веселощі, але й години страждання від якогось горя. Душу її бентежить то всепоглинаюча любов, то відчуття огиди до певних явищ у житті. Бувають такі моменти в житті, коли треба від чогось відмовитися заради рідної людини, а на чомусь слід принципово наполягати. Треба піднятися силою своїх думок, переконань над почуттям і емоційними поривами з однією метою — не принизити ні себе, ні тих, хто поруч.
Усе це вимагає людська гідність. Народна мудрість стверджує: "Від спраги помирай, але гідності не втрачай". Треба з гідністю жити, працювати, переживати радість і горе, з гідністю зустрічати свою останню годину.
Гідність — це мудра влада тримати себе в руках. Благородство твоєї людської особистості виявляється в тому, наскільки мудро й тонко ти зумів визначити, що гідне і що негідне. Гідне повинно стати суттю твоєї власної культури, негідне хай викликає презирство й огиду.
Гідна людина завжди красива, бо вона не дозволяє собі бути негарною завдяки низькому вчинкові чи підлій думці. Можна мати прекрасну зовнішність, але ця краса буде тільки зовнішньою, без внутрішньої краси така людина нікого не зацікавить, не приверне увагу людей порядних, інтелігентних. Тому не слід, звичайно, забувати про зовнішню красу, але треба дбати про внутрішню — душевну, а це може допомогти зробити тільки почуття власної гідності.
По дорозі до лісу я зустрів дідуся.-Дідусю,де ви назбирали скільки грибів?-це на галявині,біля вільшаника. -а як туди дібратися,щоб не заблукати?-потрібно,онучку,йти тільки по стежці.ти з неї не звертай,бо можеш заблукати.-скажіть,а як правильно збирати гриби?-ніякої таємниці тут немає. ти тільки бери з собою маленький ніж та зрізай біля самої землі.будь обережним,не порушуй грибницю.-чому,дідусю?-бо на слідуючий рік не виростуть там грибочки.-а яких же ви грибів назбирали?-у мене там ціла колекція .є там і лисички,і підберезовики,і маслята,є навіть кілька білих грибочків!-дякую вам ,дідусю. до побачення.<span>-до побачення,онучку. </span>
Прийшла сувора зима. Замерзли річки й озера. Поля вкрились білим снігом. Тепер можна кататись на лижах і санчатах. Ця розвага дуже подобається дітям. На високих і низеньких гірках можна побачити тих, хто гарно катається на лижах і тих, хто тільки вчиться. А найменші діти спускаються на санчатах.