<span>Ручний годинник (годинник на руку)- ручний голуб(приручений голуб),
стоять на варті (охороняють) - вони нас не варті(вони нас не гідні), журавлиний ключ (журавлина зграя) - скрипковий ключ(нотний знак) - ключ від кімнати(ключ. яким відкривають замок)</span>
Брак професійних знань частіше називають професійною некомпетентністю. Людина, яка не набула професійних знань, може бути небезпечною не лише для себе самої, але й для суспільства в цілому. Розглянемо декілька варіантів. Непрофесійність робітника, який працює за верстатом, може спричинити його каліцтво. Непрофесійність водія автомобіля може призвести до трагедії з людськими жертвами. Всім відомо, що відбувається, коли лікує хворих некомпетентий лікар. Так само небезпечні непрофесійні судді, вчителі, будівельники, медичні сестри, кухарі. Адже від їх професійних знань залежить життя і безпека мільйонів дорослих і маленьких громадян.
Затулити рота - тягнути за язик, намотати на вус - викинути з голови, пальцем не ворухнути - аж зі шкури пнутися, умиватися сльозами - продавати зуби, знятися з місця - кинути якір.
Петрусеві неможливо затулити рота, він розповідав би зранку до вечора. Його друг Василь зовсім інший, його доводиться тягнути за язик, щоб він щось би розповів.
Твір на тему "Життя людини – неоціненний скарб"
Іноді я розмірковую з приводу того, якої мети прагне людство в своєму
розвитку? Невже побутові зручності, комфорт, красиві речи та швидкість
пересування – це і є мета прогресу? Чи є щось нематеріальне, чого
досягає людство на шляху своєї еволюції?
Мені здається, що таке існує. За останні десятиліття дуже багато
людей на планеті стали цінувати життя. Життя звичайної рядової людини.
Про його неперевершену цінність стали говорити, на жаль, тільки після
багатьох воєн з масовими жертвами. До людей прийшло розуміння того, що
не можна нічим виправдати вбивство чи насильство над своїм ближнім. Ані
корисними інтересами, ані красивою ідеєю. І виправити лихе теж не
можна, адже в людини тільки одне життя.
У минулому сторіччі керівники тоталітарних режимів взагалі не зважали
на цінність окремого людського життя. І в нашій країні також.
«Незамінних людей не буває» - навіть таке гасло використовувалося.
Тепер у нас в Україні, як раніше в країнах Європи, почали розуміти
справжній сенс гуманізму, людяності.
На жаль, у цілому світі не всі люди ще прийняли такі погляди. Дехто
вважає геройством бійку та інше насильство, подекуди війна вважається
поважною, навіть священною справою.
Знецінити людське життя можна не тільки розстрілом або відправленням у
концтабір. Не цінує людську гідність той, хто застосовує до інших
примусову працю. Або суворо нав’язує усім навколо певні політичні або
релігійні погляди. Той, хто не дає іншим вибору. Як їм розпоряджатися
своїм єдиним шансом жити.
<span>Людина – це цілий Всесвіт. Це унікальна картина навколишнього світу,
власна світова історія. Людство в мініатюрі. І тому до окремої людини
слід підходити з великою повагою, як до невичерпної скарбниці. </span>