1. Марія Каспарівна соромязливо, по-дівочому зізналась, що страшено обожнює поезію, хоча сама ніколи не могла стулити й двох рядків.
2. Дібровонька злякалась, що зима може налякати безрадісним кінцем.
3. Земля питала неба, хто ж буде її оборонцем.
4. Командир полку дав команду прапороносцям тримати голови.
5. Я поцікавився у друга чи потрібна йому моя допомога.
У нас була прекрасна, благородна ідея - провести під свинарником метро.
Це мало бути сюрпризом. Перша лінія метро у Васюківці! Станція "Клуня" -
станція "Крива груша". Три копійки в один кінець. Родичі - безплатно. З
учительки арифметики - п'ять копійок.
Ми вже підкопалися майже
до половини свинарника, і раптом - непередбачена катастрофа! - клята
льоха Манюня провалилася в наше метро. Провалитися вона зуміла, а от
вилізти - дзуськи! І зняла такий вереск, що причовгав дід. Ну і...
Гірко
зітхаючи, ми засипаємо метро. Раз у раз злодійкувато озираємося - чи не
заскочить нас зненацька дід, щоб нам'яти вуха. Хоч і обіцяв він, що не
чіпатиме, поки не кінчимо, але хто його зна... Ви б почули, як він
лаявся, коли витягав льоху! Ох і лаявся! І де він отих слів набрався?
(Всеволод Нестайко. "Тореадори з Васюківки")
Ответ:
Люба тітонько, пробач, що так довго не писала тобі. Річ в тому, що ми переїхали в новий будинок і твоя адреса ледь не загубилась. Але, як бачиш, усе обійшлось, тепер труднощі позаду. Я дуже за тобою сумувала, мені так не вистачало твоєї підтримки...
Я дуже хочу з тобою побачитися, тому, якщо зможеш,звичайно, приїзджай до мене у гості, ми з родиною будемо дуже раді тебе бачити, адже пройшло вже багато часу з тих пір, як ми не зустрічались. Я маю тобі багато чого розповісти.
Адресу дивись на конверті.
Цілую, обіймаю, до зустрічі!
Марічка.
ударение падает на гласную а