Метеор-это который по космосу летает, а метеорит-это который на планету упал.
Висотна поясність. У Євразії, де гірські системи неоднакові за висотою, розташовані в усіх географічних поясах і на різній відстані від океанів, висотна поясність дуже різноманітна.
На півночі материка в горах тільки чотири пояси змінюють один одного. Рідкостійні ліси піднімаються до висоти 700 м, далі вгору розташований пояс кедрового стелюха, який поступово змінюється гірською тундрою. Верхівки гір охоплені поясом вічних снігів.
Із просуванням на південь кількість висотних поясів зростає. Так, в Альпах, найвищих горах Європи, налічують п'ять висотних поясів, які закономірно змінюють один одного. Приблизно до 800 м над рівнем моря піднімаються букові та дубові ліси, що утворюють нижній пояс. Далі, до висоти майже-2000 м, переважають ялина, бук, сосна тощо. Це пояс хвойних і мішаних лісів, багатий на тваринний світ. Вище поширені субальпійські луки, де переважають високогірні чагарники - рододендрон, кедровий стелюх, яловець. Луки в Альпах є цінними пасовищними угіддями. Далі вгору, майже до снігової лінії, розкинувся альпійський пояс, де в умовах холодного клімату панують низькотравні луки. Найвищі гребені хребтів охоплені поясом вічних снігів. В Альпах є кілька національних парків, у яких одночасно охороняють природу та розвивають туризм. Тут багато гірських зимових курортів.
Висотні пояси «повзуть» угору. Через глобальне потепління висота снігової лінії в Альпах неухильно піднімається. Так само помітні зміни й у Скандинавських горах, де межа лісу піднялась на 150 м. Найбільших успіхів у «скелелазінні» досягли береза, ялина й сосна, що тепер звично ростуть на 500-700 м вище від колишньої межі лісу.
Найбільшу кількість висотних поясів у горах Євразії мають південні схили Гімалаїв.
Ширина 19°1'23"с.ш
долгота 98°37,19"з.д
У тварин і рослин, що живуть в нестачі будь-якого фактора середовища є період спокою (сплячки). Наприклаж, дерева восени скидають листя бо взимку їм не вистачає вологи, світла і тепла. Нестача вологи взимку, звучить, звичайно, дивно але це правда. Вода необхідна для фотосинтезу, арослини неможуть всмокутвати воду з грунту при низьких температурах. З тієї ж причини нестачі вологи пустельні рослини теж впадають в стан спокою. Холоднокровні тварини впадають в анабіоз, теплокровні - в сплячку, попередньо роблячи запаси у вигляді підшкірного жиру.
Мешканці пустель змінюються в залежності від розташування пустелі. В субтропічних і тропічних пустелях Африки є сукуленти (кактуси). Багато світла, бідний грунт, відсутність води - все, що потріьно кактусам. Кактуси прекрасно пристосувалися: колючки не дозволяють надмірно витрачати вологу, розвинена коренева ситсема збирає ранкову росу і вологу нічного грунту.
Тваринний світ Африки не примхливий до їжі, води, а забарвлення максимально наближене до кольору поверхні землі. Для багатох характерне нічне життя, вдень вони сплять. Найвідоміша тварина - верблюд, єдиний хто може харчуватися веблюжою колючкою і обходитися довгий час без води. Все завдяки своєму горбу, в якому є чималий запас поживнийх речовин.
Скорпіони - представники павукоподібних. І це дивно, так як вони зовсім не схожі на павуків. Скорпіони віддають перевагу сухим і жарким пустелям, але навіть деякі пристосувалися до вологих тропічних лісів.
Так як дихальна система цих павукоподібних погано пристосована до сухого і жаркого клімату, це змушує їх ховатися від спеки в різних ущелинах, тріщинах, під камінням, зариватися в пісок або в грунт. Там вони знаходять хоч якусь вологу. Саме тому, скорпіони нічні тварини: вдень вони сплять, перечікуюси спеку, а вночі - просинаються. Пустельні скорпіони можуть обходитися практично без води, харчуючись різними комахами, а великі особини можуть з*їсти і ящірку або невеликого гризуна. Зафіксовані випадки, коли скорпіон виживає після голодування від 0,5 до 1,5 років. У пустелі скорпіони в основному добувають вологу з їжі, але іноді висмоктують її з мокрого піску.