Марк Цукерберг, пришедший на программу в компании коллеги, члена совета директоров Facebook Шерил Сэндберг и председателя совета директоров компании Alphabet Эрика Шмидта, раскрыл подробности рабочего процесса в Facebook.
В частности, Цукерберг отметил, что создал такую корпоративную культуру, которая поощряет принятие рисков и позволяет инженерам компании свободно создавать и испытывать новые версии программного обеспечения.
«Сначала я выясняю, какие задачи для нас потенциально важные. Затем определяю людей, которые могли бы справиться с этими задачами лучше всего. Большинство ежедневных принятых мной решений основываются на вопросе "Итак, это действие может привести к разрушению компании?". Если ответ "нет", я даю своим сотрудникам зеленый свет», – описывает Марк Цукерберг работу в Facebook.
© Masters of Scale/Facebook
© Masters of Scale/Facebook
Мы нанимаем умных и амбициозных людей, а затем предоставляем им свободу для собственных экспериментов, рассказывает Цукерберг. Таким образом наша платформа постоянно развивается, находясь на разных этапах инноваций. С другой стороны, это и постоянный риск того, что что-нибудь пойдет не так.
В 2008 году на стажировку в Facebook пришел парень по имени Бен, вспоминает Марк. Пытаясь проверить решение проблемы с ошибкой сайта, Бен случайно удалил весь Facebook. Позже Цукерберг все-таки нанял Бена на работу. Предприниматель уверен, что ошибки – это путь к профессиональному росту, лучше пройти через опыт ошибок, чем упустить возможности для инноваций.
Чтобы добиться успеха в любой сфере, Марк Цукерберг советует «нанимать своих будущих боссов»:
«При приеме сотрудников я придерживаюсь такого правила: никогда не нанимать того, кто будет работать на вас, если вы не будете работать на него в альтернативной вселенной. К примеру, есть вещи, в которых Шерил Сандберг намного сильнее меня. И это делает меня лучше и делает лучше Facebook. Я этого не боюсь. Я это ценю», – сказал основатель соцсети.
ВИБИРАЙ НАЙГОЛОВНІШЕ
Шевченко й далі підпорядковував ідейне<span> спрямування своєї політичної і особистої лірики меті пробудження національної і соціальної свідомості народних мас України. Використовуючи характеристичну для його творчості мистецьку форму «подражанія», поет прорікає у вірші «Осії глава XIV» (</span>1859) неминучість майбутньої революційної розправи над гнобителями України — російськими царями. Поема «Марія» (1859<span>) присвячена одній з основних тем шевченкової творчості — темі про страдницьке життя жінки-матері. Образ Марії в поемі Шевченка не має багато спільного з богословським образам </span>Богородиці<span>. Біблійний сюжет служить лише зовнішнім приводом для цілком самостійних висловлювань поета. У поемі Шевченка мати виховала свого сина борцем за правду, віддала його людям для їх визволення, а сама «під тином», «у бур'яні умерла з голоду». І. Франко вважав цю поему «вершиною у створенні Шевченком ідеалу жінки-матері». Наприкінці життя Шевченко почав перекладати </span>«Слово о полку Ігоревім»<span> (</span>1860<span>), та встиг перекласти лише два уривки — «Плач </span>Ярославни»<span> (2 редакції) і «З передсвіта до вечора». Свій останній поетичний твір, вірш </span>«Чи не покинуть нам, небого»<span>, Шевченко закінчив за 10 днів до смерті. Написаний з мужньою самоіронією у формі звернення до музи, цей вірш звучить як поетичний епілог Шевченкової творчості і відзначається неповторною ліричною своєрідністю.</span><span>
В Україні та за її межами існує багато пам'ятників Шевченку. Одним з найкращих уважається пам'ятник у Харкові, великі пам'ятники кобзареві встановлені також у Києві,Дніпропетровську, Донецьку, Львові та інших містах. За кордоном пам'ятники Шевченку встановлено у Росії (Москва, Санкт-Петербург), США (Вашингтон), Канаді (Вінніпеґ,Торонто), Польщі (Білий Бір, Варшава), Чехії (Прага). Білорусі (Берестя, Гомель,Мінськ, Могильов, Слуцьк), Грузії (Тбілісі), Угорщині, Парагваї, Узбекистані, Франції (Париж, Монтаржі) Австралії (Канбера).</span><span>Найбільшим меморіальним комплексом, присвяченим Кобзареві, є Шевченківський національний заповідник на місці поховання поета на Тарасовій горі у Каневі.Національний музей Тараса Шевченка знаходиться у Києві, його філіалом єЛітературно-меморіальний будинок-музей. У Торонто, Канада, існує музей, присвячений виключно Шевченківській тематиці. У галузі літератури щорічно присвоюється Шевченківська премія — одна з найпрестижніших відзнак України.Портрет Тараса Шевченка зображено на банкноті номіналом 100 гривень та на золотійпам'ятній монеті номіналом 200 гривень.</span>
1. Наскільки велика ваша сім'я? Які риси Ви цінуєте у ваших членів сім'ї?
2. Те, що не подобається батькам робити? Які ваші сестри і брати хороші?
3. Ви хороший син (донька)? Як ви дбаєте людей навколо вас?
4. Ти іноді сперечатися з вашими сестрами і братами? Як ви вирішуєте проблеми з якою ви зіткнулися?
5. Хто зазвичай допомагає в разі потреби? Чиї поради ви слухаєте і чий приклад ви намагаєтеся слідувати?
<span>6. Ви коли-небудь провів деякий час далеко від вашої родини? Як ви себе почували тоді? Які речі ви пропустили?</span>
Я вважаю, що чесність та відданість — це якості, які найбільше потрібні нам в сучасному суспільстві.
Якщо б усе ґрунтувалося лише на правді, то сміливо можна було б довіряти кожному, не боятися бути обманутим, жити без страху, зради. Я переконана, що це може стати дійсністю, але тільки, якщо людина оволодіє такою рисою, як чесність.
-У сучаснiй украïнськiй лiтературнiй мовi вживаються переважно повнi
прикметники, що мають у всiх формах вiдмiнковi закiнчення: добрий,
<span>доброго, доброму, добрим, на доброму.
-</span>Короткi форми вживаються пере важно в розмовнiй мовi, поезiï й
на роднiй творчостi:
__Пливе човен води повен (Нар. тв.).
__I шумить, i <span>гуде, дрiбен дощик iде (Нар. тв.).
-</span>Нестягненi форми прикметникiв уживаються в розмовно-побутовому
стилi, фольклорi, а в художнiх тво рах виступають як засiб вираження
врочистостi, емоцiйноï пiднесеностi й стилiзацiï пiд
народнопiсенну мову:
__Ой, у святую недiленьку Рано-пораненьку Не
сизiï тумани уставали, Не буйнiï вiтри повiвали, Не
чорнiï хмари наступали, Не дрiбнiï дощi накрапали, Коли три
брати iз города Азова, Iз турецькоï бусурменськоï Великоï
неволi утiкали… (Нар. те.)
__Зоре моя вечiрняя, Зiйди над горою,
Поговорим тихесенько В неволi з тобою. Там матiр добрую мою Ще молодую у могилу Нужда та праця положила. Оживуть степи, озера І не верстовiï, А вольнiï, широкiï Скрiзь шляхи святiï
<span>Простеляться. (З те. Т. Шевченка.)</span>