Антична культура<span> - унікальне явище, яке дало загальнокультурні цінності буквально у всіх галузях духовної та </span>матеріальної<span> діяльності, а тому </span>античність<span> - це та частина духовного досвіду всього людства, і основа формування культур багатьох країн, особливо європейських. </span>
Античністю<span> (від лат. Antiguus - «стародавній») прийнято вважати особливий період розвитку Стародавньої Греції та Риму, а також тих земель і народів, які перебували під їхнім </span>культурним<span> впливом. Хронологічні рамки цього культурно-історичного явища збігаються з часом </span>існування<span> самих античних держав з XI - IX ст. до нашої ери і до V століття нашої </span>ери <span>(з часу становлення античного суспільства в Греції до загибелі Римської імперії). Антична </span>культура<span> виникла в умовах рабовласництва, коли </span>світогляд людини<span> вкладалося в </span>міфологічне мислення<span>. Поштовхом для розвитку культури, особливо науки і мистецтва, стала наявність елементарних природничо-наукових знань та писемності; все це є особливо античної культури. </span>
<span>У різні епохи </span>античність<span> надавала вплив на інші культури, тому невипадково до античності став виникати не тільки естетичний, але і науковий інтерес. Це мало місце і в </span>Середньовіччя<span>, і в епоху </span>Відродження<span>. В епоху Просвітництва, коли людство повернулося обличчям до науки, стали з'являтися наукові </span>роботи<span>приватних осіб, де узагальнювався досвід грецьких і римських відкриттів. У кінці XVIII - початку XIX століть античним спадщиною стали займатися вже держави (особливо європейські): розроблялися і фінансувалися цілі проекти по античних дослідженнях. Проводилися розкопки, організовувалися музеї, створювалися перші наукові праці про античну культуру, особливо мистецтві. Невпинне інтерес до питань античності, пронесений через XIX століття, зберігся і в столітті XX: і зараз триває всебічне вивчення античності. І все-таки до цих пір багато антіноведи вважають, що </span>історія<span> античної культури, зокрема мистецтва, ще не написана.</span>
Терять голову, бить баклуши, родиться в рубашке, чудеса в решете, зубы заговаривать, красна девица, спустя рукава
Наши родители всегда нас оберигают,заботятся о нас
однако дети порой мечтают о другом
о свободной жизни,потому что новое и неизведанное всегда манит
хотя Дуня не очень хотела уезжать с будуюим мужем , но отец будучи рад ,что дочь счастлива отпустил без раздуммий
нашим родителям всегда сложно,они всё время учатся воспитывать ребёнка,как ухаживать,говорить с ним и тд
Дуня не хотела затрагивать тему об отце(уже после побега)потому что она не знала что делать и о чём говорть
но также она не знала ,как волнуется её отец и как он ей дорожит
но поняла она это лишь спустя годы ,когда ствлв не уличной крысой ,а барыней
она приехала к отцу ,потому что поняла как ему было сложно без неё
и что он переживал
ведь у неё есть дети и она знает ,что значит волнение о ребёнке
кстати,а Минский не пришёл к отцу извеняться,возможно ему было стыдно,он мог осознать,что тогда поступил крайне плохо
дуня могла вернуться к отцу,ещё в начале,но она понимала .что сделав это она станет изгоем в мире
как девушка из бедняков пошла к богачу ,а потом вернулась нисчем?
и вот она узнала что отец мёрт ,а она так и не смогла извениться
кончно он знала ,что отец мог бы и простить её или хотябы както с неё видеться,но в глубине души она понимает ,что этот комок с сердца не сойдёт до конца жизни
всегда будте с родными .не упускайте время,а то потом будет поздно
В сказке всегда есть какой-то смысл ,
скрытый под простой сказкой.И мне кажется , что надо читать внематильней
Он пытается сделать то , что уже замечательно , еще и еще лучше ! он зарывается в работу , не обращает не на что внимания : не на близких , не на что!! в какой то степени это-хорошо , а какой -то- плохо! но его хорошая черта - это то , что он может сосредоточиться , погрузиться в работу и усидчиво ее выполнять. как тебе?