Вiдгримiла гроза. (Суржик - зло
<span>Бабусю, голубонько, скажи мені щиру правду
!Привітай же, моя ненько, моя Україно.
Чого, батьки, сумуєте?
Ідіте, сини, погуляйте, пошукайте долі!
Пливи, пливи, моя доню, Дніпром за водою.
Любітеся, брати мої, Україну любіть.</span>
Мова – це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.Українська мовна традиція сягає докняжих далеких часів.Наша українська мова – це золота скарбниця душі народної, з якої ми виростаємо, якою живемо й завдяки якій маємо величне право й високу гордість іменуватися народом України.Сьогодні нашій державній мові потрібні не тільки відповідні законодавчі акти, але й наша духовна міць, любов до знань, справедливість, інтелігентність, наша національна самосвідомість.Поет схвильовано писав про державну мову України:Вона, як зоря пурпурова, Що сяє з небесних висот. І там, де звучить рідна мова, Живе український народ.
Якщо влітку зранку дощить, то опівдні буде хороша погода. (влітку, зранку, опівдні - прислівники) . Якщо вранці на траві багато роси, буде погожа днина. (вранці - прислівник) . Якщо зимою вночі ясно, день буде морозний. (вночі - прислівник).
Одного разу трапилася смішна історія.Слухайте...
Вишла сорока погулять.Побачила намистинки, а то були горобця.Подумала :
-Хм...Які вони гарні.Вкраду їх!
Тільки вона дотронулась до них...Аж бач горобець її спіймав.І не відпускав поки вона не вибачиться.Але вона хитріше зробила.Сказала :
-Ой горобчику не губи!Не вбьєш віддам намисто!
-Добре!Давай його!
Віпустив горобик сороку.А та улетіла.
Коли вони прилетіла додому...Там був горобець!!
Вона не хотіла вмирати.Та й віддала йому намистини.
С того часу сорока зрозуміла що красти і брехати погано!