1. Захар Беркут - головний герой повісті Івана Франка "Захар Беркут"
2. Походження героя
3. Зовнішність
4. Риси характеру
5. Вчинки
6. Як інші герої відносяться до нього
7. Як до нього відношусь я
Что для меня танец? Танец это всё!!!
Но начну по порядку С самого детства я всегда смотрела на то,как танцуют другие,и всегда боялась к ним присоединиться. Моё стеснение и застенчивость не давали мне начать двигаться в ритме танца.Но вскоре я поняла,что не могу больше откладывать и сказала сейчас или никогда. И вот я решилась и не сколько не жалею!
Я пришла в школу танцев со страхом и кучей комплексов,и уже после первого занятия я поняла, что зря столько времени откладывала. Сначала конечно не всё получалось,но я не расстраивалась,и понимала терпение и труд всё перетрут. Я начала тренироваться везде,каждую свободную минуту я уделяла танцам!И результат не заставлял долго ждать себя. Я научилась чувствовать ритм,владеть своим телом и хорошо двигаться под музыку.
Танец-это язык тела,с помощью танца можно выразить свои чувства,состояние души и многое другое.
Танец- это жизнь!!! И я не представляю жизнь без танца. Стоит услышать музыку начинаешь придумывать,как станцевать под её ритм. Если по обстоятельствам не получается станцевать,например в автобусе , то начинаешь танцевать мысленно...представляешь,как бы ты двигалась под музыку.
Танец- это свобода,если есть свобода значит есть свобода тела, душа мыслей,красота тела. Танец всё, не представляю свою жизнь и мира без танца.
Если бы не было танца,то как бы отличались народы в мире?
Ведь танец, прежде всего это индивидуальность. Не могу не отметить, то что танец для меня это искусство. Не зря танец существует в культурных традициях всех человеческих обществ.
DANCE- это мой стиль жизни. Я живу танцем! Через танец я передаю свои эмоции,мысли и настроение. Я живу танцуя!
Так же для меня танец- это самовыражение. Именно в танце я могу показать всю себя: элегантность,грациозность,пластичность и владение своим телом.
В танце я отдаю всю свою энергию и силы. Просто без танца жить не возможно, если нет танца значит нет ритма в жизни и в мире. Без танца нет ничего, ни стимула, ни движения в перёд.
Когда танцуешь главное не думать, а просто отключить голову и тогда возродится танец, чувство мысли и свободы.
Так же для меня танец - это вдохновение, которое я передаю через свои движения, мимику, и жесты. Ведь сама музыка - это ритм, благодаря которому мы движемся. Каждый сам создаёт себе темп, без которого не возможно жить.
<span>Кроме того танец для меня это красота и язык тела. Через танец можно понять любого человека. С танцем я иду по жизни, в будущем я буду достигать новых вершин и побед. </span>
<span>Без танца жить не возможно, так как танец это воображение моих мыслей и движений. Именно в танце я ощущаю в себе ту самую лёгкость и воздушность. Это чувство не передать словами. В танце я ощущаю гармонию со своим телом и самой собой. </span>
И я смело могу сказать, что вся моя жизнь
<span>ЭТО ТАНЕЦ!!!</span>
Климко заночував у снопі сіна і поласував галетами які дав йому солдат. У курені Климко згадував про дядька Кирила як їм було добре до того як його не стало. Пацюків з вагової вигнав Зульфат старий друг Климка, він взяв жаринки і закинув їх у нірки і прикрив ці нірки щоб миші задихнулися. У село зайшли італійці і все порозкрадали. Після італійців майже нічого не залишилося все порозкрадали і поспалювали. Люд вимінював одяг все що в них було на сіль та інші потрібні речі.
а) «Нащо крилатим ґрунт під ногами»? б) «Для мене ж той край найкращий, де виросли крила мої».
Ответ:
Тарас Шевченко не є першим український комуністом, борцем із панами, як це нав’язували у СРСР. Водночас Кобзар не є першим мазепинцем, петлюрівцем і бандерівцем в одній іпостасі.Шевченко насамперед – національний поет, культурне надбання України. Причому поет-сучасник, розвинуті ним теми є актуальними для держави, що пройшла Майдан і є жертвою військової агресії. Пам’ятник Кобзареві перед кожною будівлею влади – радянський підхід, зазначає Кокотюха. Він не проти десакралізації. Але вона мусить підносити постать Шевченка, а не принижувати, як це намагався зробити Олесь Бузина.
Він був передусім митцем у всіх розуміннях
Тараса Шевченка радянська система подавала мало не як першого українського комуніста, який боровся передусім із панами і жодного стосунку до культури не мав. При цьому забувалося, що він був передусім митцем у всіх розуміннях.
А по-друге, коли система власне помінялася і Україна стала незалежною, Шевченка почали розглядати як першого мазепинця, петлюрівця і бандерівця в одній іпостасі.