Земля , землянний , землянин .Ріка , річічьський , річечька . Ліс , лісовий , лісовитий . Сіль , сільовий , сілльечка .
Для мене Тернопіль – рідне місто, де я буваю кожен день, живу у ньому. Його парки, вулиці, магазини є для мене звичними і знайомими. Але є люди, які ще ні разу не були у Тернополі. Тому пропоную невелику розповідь про нього.
У селі Біла поблизу Тернополя, жила видатна співачка Соломія Крушельницька. Її чарівний голос звучав на знаменитих сценах світу, перед її талантом схиляли голови найвідоміші люди того часу.
Також до Тернополя часто приїжджав письменник Іван Франко.
Вдячні нащадки спорудили на їх честь чудові пам'ятники.
У Тернополі навчався визначний український режисер, засновник театральної студії «Березіль» Лесь Курбас. Його іменем названо Палац культури у нашому місті.
Мий друг дужы дружный й чесный:-)
Серпик-це перевурне слово до серпанок
Майже кожний вихідний ми проводимо в лісі, там у нашої родини є свої заповідні стежки. Входячи до лісу, ми вітаємо знайомі дерева. Навіть дали імена деревам, що приглянулися нам. Віковий дуб-богатир має ім'я казкового царя Берендея, берізку назвали Снігуркою. А от ялинки-підлітки уздовж стежини до лісового озера Чорне одержали ім'я Подружки-Зеленушки. Одного разу ми допомагали працівникам місцевого лісництва збирати жолуді. їх потім відправили в інші лісництва для одержання саджанців дуба.
Узимку дуб Берендей спить, але, коли доторкнешся рукою до його стовбура, відчуєш, що кора тепла. У її складках знаходять притулок різні комахи, а наст під дубом засипаний коричневим різьбленим листям. Вітер сухе дубове листя піднімає і заносить у ялинник. Воно, начебто новорічні прикраси, причаїлося у хвої ялинок Подружок-Зеленушок. Крім дубового, у ялинкових гілках ховається й сухе листя беріз, кленів, осик. А влітку Подружки-Зеленушки здаються непоказними, інший гість лісу найчастіше не зверне на них уваги. Хіба можуть вони зрівнятися з величним дубом Берендеєм або з красунею берізкою Снігуркою!
<span>Узимку все змінюється. Темна зелень хвої привертає до себе погляд, вона ніби зігріває тебе в холоднечу. От ми й вирішили напередодні Нового року прикрасити Подружок-Зеленушок різнобарвним серпантином. Як же ми були вражені, коли, прийшовши в черговий вихідний до лісу, не побачили на звичному місці одну з Подружок-Зеленушок. Ялинку хтось зрубав... На пеньку лежала лише сумна сніжна шапка, на сусідній ялинці сиділи, настовбурчившись, горобці. Здавалося, вони теж сумували разом з нами. Ми, звичайно, прикрасили серпантином ялинки, що залишилися. А коли поверталися додому, купили в магазині невеличку ялинку в діжці. Вона ще така маленька, що прикрашати її ми не стали. Зиму вона проведе в нашій квартирі, а навесні ми віднесемо ялинку до лісу й посадимо замість зрубаного дерева. Буде Подружкам-Зеленушкам нова сестричка. </span>