Умоєму місті найгарніша осінь .Червоні та золоті листочки падають і стелляться так гарно ,що якщо подивитися з неба то здається , ніби то килим вишитий золотим візерунком.Недарма кажуть ,що осінь золота!
Природа — наша мати. Цю істину наші пращури знали ще тоді, коли тільки-по навчилися мислити і говорити.
Вивчаючи історію Стародавнього світу, ми ознайомилися з різними віруваннями первісних людей. Всі вони свідчать про те, що людина пов’язує своє народження і життя з природою: рослинами, тваринами, стихіями. Наприклад, тотемізм. Кожне плем’я, яке сповідувало цю релігію та вірило у своє походження від тварини або рослини, було впевнене в тому, що його прародичами були якісь тварини чи птахи. Хоч ми й живемо в епоху науково-технічного прогресу, до цього часу залишаються народи, які зберегли прадавні традиції уподібнюватися предкам-тваринам. Так, у одному індійському поселенні молодим дівчатам у день повноліття підпилюють передні зуби і залишають довгими ікла, щоб вони були схожі на кішку, бо саме її вважають праматір’ю роду. А дівчатам і хлопцям одного із африканських племен вибивають передні зуби. Так вони вшановують засновницю свого роду — антилопу зебу.
Та не лише сліпа віра неосвічених людей є доказом єдності людини і природи. Сучасні вчені науково довели, що характер окремої людини і менталітет цілого народу залежать від кліматичних умов місця проживання. Це також стосується кольору шкіри, зовнішності, будови тіла. Отже, природа дійсно є матір’ю людства, тому так само, як мати віддає дитині частку своєї душі, так і природа наділила нас своєю. Та людство не зрозуміло і не оцінило такої щедрості. Воно виявилося надміру егоїстичним щодо своєї матері і займає позицію невдячного споживача — здатне лише брати, брати, брати… А матінка-природа жорстоко потерпає від своїх нерозумних дітей. Її легені майже знищені — нещадно вирубуються ліси. Її очі-озера втратили блиск, бо замулилися і перетворилися на смердючі болота. Судини-ріки не несуть бурхливі потоки, щоб напоїти моря, бо джерела захлинулися від бруду. Вона втратила свій дзвінкий мелодійний голос, бо птахи не співають, а ніби плачуть. Серце її розривається від вибухів.
Материнське терпіння велике, але не безмежне. Ось і карає нас матінка-природа за варварське ставлення до неї. Оази життя з’їдає пустеля. Немає чистої водиці, бо не раз ми плювали в криницю. А ось землетрус на вісім балів, а ще цунамі, щоб добре ми знали, як шкодити природі. Вулкани, пожежі, спеки, потопи… Що далі? А краще не буде, якщо людство не змінить свого ставлення до природи.
<span>Кімната була залита сонцем, і в ній літали дрібні порошини.</span>
<span>Небо затягнулося хмарами, почав накрапувати дощик.
Ішов д</span>рібний дощик, і сірий туман застилав берег
<span>Шумлять поля, палають жаром домни, в садах плоди звисають важко з віт
</span><span>Як добре знати, що тебе веде твій власний шлях..
</span>
просте
<span>Це був ясний день
</span><span>Шуміла верба дороги</span>
<span>Зійшло сонце
</span><span>Надворі почало сутеніти
Невдовзі розвиднілось</span>
Вчися доброму, погане на ум не прийде
Сучасний світ пропонує кожній людині багато можливостей для самореалізації і саморозвитку. Дуже важливо постійно самовдосконалюватися, читаючи книги, роблячи хороші і корисні справи, здобуваючи нові знання. Також потрібно зрозуміти своє призначення у цьому житті і впевнено іти по своєму шляху, не звертаючи ні на крок від поставленої цілі. А ціль має бути благородною, гарною і шляхетною.
Однак сучасний світ може також запропонувати багато речей, за допомогою яких можна схибити з дороги світла і добра. Куріння, алкоголь, наркотики, азартні ігри, спілкування з людьми, які мають погані наміри, можуть поступово, але впевнено перекреслити все те хороше, що було здобуто раніше.
Тому треба постійно ліпити себе по частинкам, створюючи ту людину, за яку б вам не було соромно. Адже найбільше мірило – це не думка інших людей, а ваша власна совість. Якщо вона чиста і спокійна, значить, усе гаразд. Якщо ж ні, задумайтесь, що ж ви зробили не так, в чому схибили, ідучи по життєвій дорозі. Кожного дня перед тим як засинати, подумайте, яким був сьогоднішній день, проаналізуйте свої вчинки. Якщо ви вчинили неправильно, когось образили, подумайте, як виправити це, і почніть новий день лише з хорошого.
Ви маєте жити, залишаючись людиною у будь-якій ситуації. Ви маєте навчатись лише позитивному, наслідувати тільки хороших людей. Не пускайте погане в свої думки, тоді воно не проникне і у ваше життя.
Живіть, прощаючи інших людей за їхні погані вчинки, не накопичуючи зла і негативу. З часом ви зрозумієте, що жити з добром у серці набагато легше, ніж нести тягар образ. Прощайте інших, адже ніхто не застрахований від помилки.
<span>Постійно самовдосконалюючись і творячи добро, ви помітите, що поганого стало менше у вашому житті. Воно стало радіснішим, щасливішим, кращим!</span>