Одного разу трапилася смішна історія.Слухайте...
Вишла сорока погулять.Побачила намистинки, а то були горобця.Подумала :
-Хм...Які вони гарні.Вкраду їх!
Тільки вона дотронулась до них...Аж бач горобець її спіймав.І не відпускав поки вона не вибачиться.Але вона хитріше зробила.Сказала :
-Ой горобчику не губи!Не вбьєш віддам намисто!
-Добре!Давай його!
Віпустив горобик сороку.А та улетіла.
Коли вони прилетіла додому...Там був горобець!!
Вона не хотіла вмирати.Та й віддала йому намистини.
С того часу сорока зрозуміла що красти і брехати погано!
Три-троє, шість-шестеро, вісім-восьмеро, дев"ять-дев"ятеро, десять-десятеро, сімнадцять - сімнадцятеро, двадцять - двадцятеро, п"ять - п"ятеро, тридцять - тридцятеро, сорок сім - так і буде.
Висить пожовклий листок на холодній гілці, а поряд завивае вовк навіваючи сумний настрій.
Мій рідний дім.
Мій рідний дім-це місце, яке я люблю. Це люди, яких я люблю. Ніщо не може замінити людині рідного дому. Це сім"я. Рідний дім, це те, що надає сили. Натхнення, яке приходить з кожною усмішкою близьких, змушує щоразу підводитись і безстрашно дивитися вперед. У нашому домі є наше минуле. А без минулого ніколи не буде майбутнього. Я стаю сильною, коли я вдома. Мій рідний дім завжди є таким, наче вчуває кожнісіньку мою емоцію. І коли я тут, здається, що тепле какао, велика книга у руках, тихий муркіт кота - це і є мій рай. МІй рідний дім - мій рай на землі.