Здрастуй,Настуся!
Привіт,Олеже.
-Сьогодні в нас був захоплюючий урок всесвітньої історії
-Чому?Що було такого захоплюючого?
-Нам розповідали про мистецтво епохи Відродження.Це було дуже цікаво!
-Розкажи!Швидше!
-Ми вивчили такого художника та митця Леонардо да Вінчі!Він намалював портрет "Мони Лізи"
-І що тут цікавого?
-Ми дізналися такий секрет цієї картини!
Який,розповідай!
-В який бік ти її не повертаєш,вона дивиться всеодно на тебе!
-Так дуже цікаво!Розкажи ще!
-Взагалі,з його ескізів було створено парашут,телефон,повітряний змій та інші.Він був унікальною людиною,а головне талановитою
-Так,ти мені стільни нового розповіла!Дякую!До зустрічі.
-Бувай,нема за що!
-
Антилопа до козлика в гості прийшла,
Ананас апетитний йому принесла
буква А
1. Батьки нас вчать любити Вітчизну.
2. Тільки нероба сидить без діла.
3. Хороший брат завжди допоможе.
4. Народний артист - улюбленець людей.
5. Гріє юні душі молодий запал.
Невже настав цей довгоочікуваний момент: з календаря зірваний лист останнього зимового дня і розпочався весняний місяць.
Зовсім скоро розтануть кучугури і побіжать струмки. Найближчим часом з теплих країн повернуться перелітні птахи і почнуть грітися в промінні теплого, весняного сонця. Дерева, зігрівшись теплом, прокинуться і будуть розпускати бруньки.
Потрібно ще трохи почекати – і весна заявить про себе. Оживе природа, заспівають птиці і почнуть вити затишні гнізда на гілках. Своїм дзвінким співом вони пожвавлять в людях очікування теплих днів. З дахів будинків зазвучить дзвінка капель. Ця весняна мелодія змінить виючі вітри.
Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі.
Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко,
немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої
тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки.
Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше
затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко
замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути
своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички
сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну.
Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і
кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними
розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається
вкритим тендітним оксамитом.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять
своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують
нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно
курличуть.
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми
поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками
того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники,
композитори, поети. Настала золота осінь.