Запозичені слова у українській мові
За походженням слова української мови можна поділити на власне українські та запозичені, тобто такі, що увійшли в українську мову з інших мов. Запозичення слів з інших мов - це цілком природний шлях збагачення лексики будь-якої мови. У кожній мові, крім власних слів, є й "чужі", тобто слова, запозичені з інших мов. Наприклад, в лексичному складі англійської мови багато слів французького походження, а в корейській мові багато китаїзмів. Наявність іншомовних слів у мові є слідством політичних, економічних та культурних зв'язків народу з іншими націями.
Запозичення слів - активний процес. Попавши у іншу мову, запозичені слова у процесі вживання засвоюються цією мовою, пристосовуються до її граматичних, фонетичних та орфографічних законів. Тобто мова, яка запозичує слова, перебудовує їх, переробляє, підпорядковуючи своїм внутрішнім закономірностям.
Запозичене слово, проходячи через декілька мов, може значно змінити форму. Наприклад, ім'я римського імператора Гая Юлія Цезаря, що стало уособленням влади, має в українській мові кілька варіантів: цісар, кесар, цар, кайзер - залежно від мови, з якої це слово запозичувалося.
Якщо іншомовне слово не переробляється мовою, воно залишається так званим варваризмом - іншомовним вкрапленням. Таке слово або вираз вживається, зберігаючи своє іноземне обличчя. Прикладами варваризмів є такі слова та словосполучення: о'кей, мерсі, чао, капут, хеппі енд, се ля ві, тощо.
Як писав М. Рильський, "Без іноземних слів у культурній мові не обійтись. Але варто вживати їх тільки тоді, коли вони справді доконче потрібні — і, це вже безумовно, у властивому їм значенні...". Тобто запозичені слова збагачують українську мову, коли їх використовують доречно, але зловживати ними не варто.
У моєї матусі теплі і ніжні руки.
У саду розцвіли білі, рожеві та червоні троянди.
Двінкі щебетання пташок чути під моїм вікном.
Зеленими лісами, жовтогарачими житами і прекрасними людьми красується наш рідний край.
Випав перший пухнастий білий сніг.
Я мрію стати видатною художницею.
Під моїм вікном росте старий могутній дуб.
Запашний хліб лежить на рушнику.
Яскраве і тепле сонечко заглядає у віконечко.
Нарешті прийшла довгожданна і чарівна весна.
Моя сестра завзята трудівниця.
На дитячому майданчику було чути веселі та дзвінкі голоси дітлахів.
Д-Директор
У-Учень
Б-Батько
Д:Я радий,що ви прийшли,ми можемо почати.
Б:У чому,власне проблема?
Д:У вашому синi.
Б:Що вiн цього разу накоiв?
Д:Розбив лампу.
У:То не я був!!!
Д:Завуч бачив саме тебе.
У:Але я лиш подивився,що там.
Д:Все одно,ви з батьком,сподiваюся все владнаете.
Б:Звичайно.До побачення.
Д:До побачення.
Було (присудок, дієслово) прохолодно (присудок, прислівник). Речення розповідне, неокличне, просте, односкладне безособове, непоширене, повне, неускладнене.
У літературі кожного народу, серед її великих творців, є поети, імена яких оповиті невмирущою любов'ю і славою. Таким поетом українського народу є Тарас Шевченко, чия безсмертна спадщина - одна з найбільших вершин людського генія. Т. Шевченко - велетень духу, митець могутньої творчої сили, непримиренний борець проти будь-якого гноблення людини людиною. Поезія, мистецтво слова поєдналися в його творах з соціальною боротьбою і становлять з нею суцільний органічний сплав. Боротьбою за визволення народу, за соціальну справедливість і духовне розкріпачення мас Т. Шевченко здійснив найвище суспільне призначення поета. В історію людської культури він ввійшов не тільки як геніальний народний поет України, а й як найбільший, поряд з О. Пушкіним і А. Міцкевичем , поет слов'янства, як поет-гуманіст світового значення.<span>Інформація з сайту:http://chervone.com/forum/38-432-1</span>