1.Мама працювала в лікарні......
2. Сніжна хуртовина замела все..
3. .....до школи прийшло багато учнів.
4.побачивши за вікном...
5. У оголошенні повідомлялося....
<span>Горіх і каштан
</span><span>На краю лісу росли горіх і каштан. Одного ранку проснувся горіх, дивиться - каштан увесь білий.
- Звідки в тебе така гарна одіж? - радіючи за нього, запитав горіх.
- Це цвіт, - гордо відповів каштан. – В тебе такого не буде.
Горіх зітхнув.
- О-о! Який чудовий в каштана цвіт!
То діти завітали до лісу і милувались каштаном. На горіха ніхто й не глянув.
Як каштан відцвів, горіх зацвів. Його цвіт був дуже скромний. Каштан глянув і відвернувся: «Аж соромно рости поряд. Що подумають, коли дізнаються про те, що він мій друг?»
Пройшов час... На обох деревах з’явились зелені плоди. Згодом на горіх почали сідати птахи і клювати їх. Ті зривались з гілок, падали на землю. Каштан сміявся:
- Дивись! Моїх не чіпають. Бояться.
Подивився горіх, а вони обсипані зеленими колючками. Дійсно страшно. Глянув на свої, а ті гладесенькі, беззахисні. Зітхнув бідолаха та мовчки порадів за друга.
Наступила осінь. Почали плоди обпадати. Зелена шкурка на них лопалась. Нападало їх так багато, що землю вкрили. Глянув каштан вниз, і каже з погордою:
- Ось ці гарні - мої, а ті всі решту - твої.
Горіх і собі глянув… А там серед гладеньких рудих каштанів валялись зморщені горіхи.
Зітхнув горіх і промовчав.
- Ой! Які гарні каштанчики! – раптом почули.
Це знову були діти. Вони похапцем збирали каштани.
- Ох, ці діти! – промовив хтось поряд. - Збирайте горіхи, в них такі смачні зернятка.
Глянули друзі, а ж то дорослі надійшли.
- Ой! Правда! Я так люблю горішки! - вигукнув хтось з дітей.
- І я! І я! – загукала малеча.
Вони висипали каштани і почали набивати кишені горіхами. Через хвилю на землі валялись лиш нікому не потрібні каштани.
- Тату! А що ж буде з ними? - запитав хтось.
- Та, напевне, дикі свині з’їдять.
Жаль стало горіху каштана. Хотів підбадьорити його, та той знову відвернувся. Тепер від сорому… </span>
- Прівт, як ся маєш?
- Привіт. Ніби не погано. Щоправда, втомився трохи.
- Чому це ти? Невже марафон бігав?
- Та де там. Вчора весь вечір домашнє завдання виконував.
- І що ж ти таке тяжке робив?
- Та от на сьгодні діалог треба було скласти, а ідеї ніяк в голову не лізли. Ледь додумався. А ти підготувався?
- От халепа, я зовсім забув про цей діалог. Що ж тепер робити?
- Уявлення не маю... Напевно сьогодні не твій день.
- Так, двійки не уникнути...
<span> Лелека великий та гарний птах. Живе у наших краях весною та літом. Гніздиться поблизу людських осель. </span>
<span><span> </span>Його розміри можуть сягати одного метра. Розмах крил теж дуже широкий. Тіло вкрите пір’ям білого кольору, а кінці крил чорні. Він має великий червоний дзьоб. Ним ловить поживу. Також його клацанням птахи спілкуються між собою. Дві ноги тонкі та довгі, щоб діставати поживу з озера. Лелека часто полюбляє стояти на одній нозі.</span>
<span> Ці величні птахи є символами у багатьох народів. Лелека чорний занесений у Червону книгу України.</span>
1. В прилагательных с суффиксами -ИН-, -АН-, -ЯН-: кожАНый, коноплЯНый, гусИНый.
Исключения: оловЯННый, деревЯННый, стеклЯННый; подлИННый.
2. Основа существительного на Н + суффикс -ИЙ: кабаНий, бараНий, олеНий.
3. Запомнить: юНый, зелёНый, румяНый, пряНый, рдяНый, пьяНый, сиНий, свиНой, багряНый, едиНый.
НН пишется
1. Основа существительного на Н + суффикс Н: лимоННый, картиННый, барабаННый.
2. В прилагательных с суффиксами -ОНН-, -ЕНН-: экзаменациОННый, веществЕННый, революциОННый, безветрЕННый, НО ветреНый.
В кратких прилагательных пишется столько же Н, сколько и в полных: девушка юНа, бойцы мужествЕННы, женщина беремЕННа, тишина царствЕННа.
[ссылка заблокирована по решению администрации проекта]
Правописание –Н-НН- в прилагательных
-Н-
-НН-
Н-НН в кратких прилаг
1) В прилагательных, образованных с помощью суффикса –ИН
(лебедь-лебединый)
1) В прилагательных, образованных
от существительных с основой на Н- (чугун- чугунный)
В кратких прилагательных пишется столько Н, сколько и в полных
(современный-современно, современна)
2) В прилагательных, образованных с помощью суффикса-АН-ЯН- (песок- песчаный)
В прилагательных, образованных от сущ. при помощи суффиксов-ОНН-ЕНН- (отечество-отечественный)
2) В прилагательных, не имеющих суффикса
(зеленый, юный, румяный)
ИСКЛЮЧЕНИЕ
Стеклянный, оловянный, деревянный.
<span>Ветреный
</span>