<span>Земледелие было в основном мотыжным.</span>
<span>(ЭТО?)
В первой половине ХХ века этот процесс происходил в Латинской Америке с заметным отставанием по сравнению с Европой, Восточной Азией и даже регионами Ближнего и Среднего Востока. Это было связано прежде всего с тремя основными причинами: во-первых, с географической удаленностью от главных центров мировых военно-политических катаклизмов; во-вторых, с доминированием в регионе Соединенных Штатов Америки, которые, следуя логике "доктрины Монро" ("Америка для американцев"), содействовали относительной изоляции Латинской Америки от "большой" мировой политики и препятствовали вовлечению латиноамериканских стран в дела европейских держав; в-третьих, с относительно слабым развитием горизонтальных политических и иных связей между самими латиноамериканскими государствами, которые в 20-е и 30-е годы еще только выходили на уровень взаимодействия в масштабах всего материка. </span>
Українська мова систематично заборонялась і переслідувалась спе-ціальними державними вердиктами та урядовими указами. Переслі-дування її тривало століттями, бере початок від указів Петра І 1708-1710, 1720 рр. про заборону українського книгодрукування та Катерини II про заборону викладання української мовою у Києво- Могилянській академії (1754 р.).
20 червня 1863 р. вийшло таємне розпорядження царського уряду (відоме як Валуєвський циркуляр), у якому міністр внутрішніх справ П. Валуєв наказав: «щоб до друку дозволялися тільки такі твори на ма-лоросійській мові, які належали до галузі вишуканої літератури, про-пуском книг на малоросійській мові як духовного змісту, так навчаль-них і взагалі призначених для першопочаткового читання народу, призупиняється» [320, с. 275]. Російський уряд занепокоїло те, що «при-хильники малоросійської народності» звернули свої погляди на неос- вічену масу, взялися видавати дешеві книги для читання на південно- руському наріччі», що могло «підірвати державний лад.» У циркулярі стверджувалося, що «ніякої окремої малоросійської мови не було, не має і не може бути» і, що наріччя, яке вживається в Україні, є та сама російська мова «тільки зіпсована впливом на неї Польщі» [320, с.275]. Цензура під різними приводами різко обмежила друкування навіть художньої літератури. Синод 3 липня 1863 р., у свою чергу, запропо-нував усім духовним цензурним комітетам не дозволяти релігійних видань на українській мові [285, с. 60]. 31863 р. видання книжок укра-їнською мовою у межах імперії майже припинилося.
Політика, що проводилась з 1863 р. стосовно поляків, українців, бі-лорусів і литовців, вперше в історії Росії відкрито переслідувала мету культурно-мовної русифікації [249, с. 190]. Відносно українців ця полі-тика русифікації мала за мету повну асиміляцію народу [248, с. 107].
Для зведення української мови до рівня селянської говірки Ем- ським указом від 18 травня 1876 р. проголошувалося: « Не допускати
Войны на Западе,войны на Юше,Войны на Востоке,а именно:
1733-1735 участие России в войне за "польское наследство"
1735-1739 Русско-турецкая война
1741-1743 Русско-шведская война
1757-1762 участие России в Семилетней войне
может быть еще что-то , но это основное
Только надо определить,Швеция это юг или зпад? и так по колонкам распределить..тебе же в тетради за 7 кл. Данилов???
удачии!!!