Так.На кому?На чому? На підприємстві...
Іван Федоров в тисяча п'ятсот сімдесят четвертому році випустив у Львові першу слов'янську азбуку.
Маруся Богуславка — цілком реальна особа, хоч документальних свідчень про це немає. Про походження Марусі в думі сказано небагато: жила вона колись у місті Богуславі в сім'ї священика. Мабуть, ще дівчиною потрапила у полон, де й стала дружиною турецького хана. Маруся тужить за рідною землею і, незважаючи на те що вже багато років живе в Туреччині, землю українську називає «наша». Недарма ж і свій ризикований учинок — звільнення українських козаків — вона робить саме на Великдень (найбільше християнське свято). Прощаючись із бранцями, вона передає про себе вісточку батькам. Але Маруся не хоче і не може повернутись у «рідну сторононьку», бо вже «потурчилась, побусурманилась». Але в душі Маруся назавжди залишилась співучою українкою. У серці в неї пекуча рана, що не загоюється з роками. Маруся добре розуміє, чим для неї може обернутись цей відважний крок, але все-таки зважується на нього. А це свідчить про надзвичайний патріотизм, любов до рідної землі та героїзм звичайної дівчини із квітучого українського міста Богуслава. Честь і вічна слава тобі, українська жінко!
Без-смер-тя, все-силь-на, ствер-джу-вав,скар-бни-цю.
1.Вони довго ще будуть над цим думати; вони зовсім не коштовні.
2.Я покуштувала цукерку_ вона була дуже смачна.
3.Не кожна людина має телефон.
4.Мій кіт дуже гарний, в нього руде хутро.
5. Він нічого не міг думати, а тільки глибоко, всім серцем і всіма нервами своїми почував: треба їх рятувати.
6. Вона добре підготувалася до уроку біології.
7. А ти не брав моїх зошитів?
8. Коли Ви зможете піти з нами в музей?
9. Наступного тижня у нас буде конференція, і ви повинні взяти участь у ній.
10. Це правило ви знаєте ще погано. Ви повинні повторити його ще раз.