Жалко то что я не понимаю украинский
Бити байдики-лінуватися. Бить баклуши-лениться.
Пекти раків-червоніти. Печь раков-краснеть.
Зовнішній вигляд гепарда своєрідний. Він ніби зібраний з двох різних тварин. Якщо розглянути окремо голову, то вона має цілком котячий вигляд. Невеликі округлі вушка з чорними по задній стороні кінчиками; широко розставлені бурштинові очі з круглими зіницями. Від внутрішнього краю кожного ока до краю рота йдуть чорні смуги, надаючи тварині сумний вигляд. І хвіст довжиною до вісімдесяти сантиметрів теж котячий. Зате тіло матінка- природа явно взяла від хорта собаки: витягнуте, сухорляві, на високих тонких ногах. Гепард навіть не вміє нормально втягувати кігті. Вони у нього позбавлені когтевих оболонок і втягуються лише частково. Дитинчата втрачають цю здатність на десятій – п’ятнадцятій тижня після народження. Все тіло гепарда покрито досить жорсткою короткою шерстю жовто -коричневого або рудувато -коричневого кольору з численними чорними плямами. Іноді з’являються особини, у яких плями зливаються в смужки. Таких тварин іменують « королівськими гепардами». На животі шерсть світліше. У самців зазвичай розвивається невелика гривка з подовженого жорсткого волосся. Гепарди мають середні розміри серед численних представників котячого сімейства. Довжина тіла може досягати 150 см, а вага коливається від 30 до 65 кг. Ці дивні кішки в даний час зустрічаються по всій Африці, в Середній Азії і на Близькому Сході. Але, незважаючи на великий ареал, скрізь вони стали рідкісними. Більш того, з ряду регіонів вже повністю зникли, як, наприклад, з Індії. Деякі дослідники виділяють до восьми підвидів гепардів. Але найчастіше їх поділяють на африканський і азіатський підвиди. І де б не мешкали ці тварини, вони вибирають савани або пустельні місцевості, намагаючись знайти ділянки з найбільшою кількістю дрібних копитних тварин, складових основу їхнього раціону.
Хочете вiрте, хочете, нi, але вчора в три часи ночi iду я по лiсу .i тут мене ведмiдь попросив пограти на гiтарi, але ж менi ведмiдь на вухо наступив , так менi сказали в музичнiй школi.Тут менi ведмiдь сказав щоб я знайшов iди.I ось я згадав, що в мене е поклади в холодильнiку i ми з ведмiдем пiшли до мене додому. Прийшли, ведмiдь залiз в холодильник i почав iсти за обидвi щоки, аж шерсть намокла.Пiсля того , як вiн поiв, я його попросив пiти наколоти дрова, але вiн не захотiв, як говориться: " як iсть то упрiе, а як робить то замерзне".Тодi я думав, що вiн поiсть i пiде додому, але не все так бувае, як чоловiк гадае, вiн залишився спати в мене, та ще й на моему лiжку. Треба було лягати спати i я лiг, а ведмiдь був таким м"яким , але тут перериває мiй сон мама i будить мене до школи. Я з переляку пiдскочив i питаю де ведмiдь, а вона менi говорить , що не треба передавати кутi меду, що це був лише сон. Ось таке веселе утро було в мене вчора!
<span>Усвідомлення батьківщини до кожного з людей приходить по-своєму. Але приходить час - і кожний розуміє нерозривну єдність із рідною землею. Адже на цій землі зросли наші діди і батьки, на ній вчилися ходити ми і зроблять перші кроки наші нащадки. Споконвіку боронили цю землю наші предки, берегли її як найцінніший скарб. Вона завжди була їхнім багатством, яким пишались і захищали. А беручи від природи її дари, люди розуміли, що цих щедрот буде значно більше, якщо вони берегтимуть природу.</span>