Елітний - відбірний, актуальний - важливий, коректний - чемний, вихований; опонент - суперник, рентабельний - прибутковий, <span>вето - заборона</span>
Вважається, що мрії допомагають нам зрозуміти, в чому сенс життя, і наблизитися до своїх цілей. Можна знайти чимало аргументів з літератури, що підтверджують цю точку зору. Вона близька і мені. Я вважаю, що сенс нашого життя визначається нашими мріями. Спробую пояснити свою позицію, звернувшись до прикладів з класичних творів.
Герой розповіді А.П. Чехова, коли був молодий, любив мріяти. Він вірив у торжество справедливості і вважав сенсом свого життя порятунок людей.
Він ні про що вже не мріяв, ні до чого не прагнув. Його займали лише фінансові питання. Так, чесний і щирий юнак перетворився в «язичницького бога» Іонич. Герой непомітно втратив сенс життя, коли перестав мріяти про високе призначення.
Без мрії життя людини не має сенсу, бо вона є найпотужнішим чинником пізнавальної і творчої активності людини, його мотивацією для досягнення заповітних цілей. Людина, яка має мрію, як правило, готовий боротися за неї до кінця, і саме це є сенсом його життя.
Виходить, що мрії дійсно грають важливу роль в становленні особистості: вона повинна мріяти і фантазувати про майбутнє, інакше сенс буття так і залишиться для неї загадкою. Хтось знаходить сенс життя, коли його мрія стає реальністю. Хтось розчаровується у всьому і втрачає себе. Добре, якщо він знаходить в собі сили повірити в щось інше. А якщо ні? Людина без мрії - це найчастіше людина без сенсу життя.
- Привіт.
- Привіт!
- Як справи?
- Добре, а у тебе?
- Також.
- Як сьогодні йде день?
- Чудово! Сьогодні дуже добрий день. На дворі тепло і сонячно.
- Так, так. День і справді чудовий.
- Ти робив вже домешнє завдання?
- Ні, але скоро почну робити. А ти робив?
- Так, я вже зробив домашнє завдання.
- Гаразд, тоді давай до зустрічі. Мені ще треба уроки зробити.
<span>- Бувай. Завтра зустрінемось.</span>
В усному мовленні розрізняють словесний і логічний наголоси. Словесним наголосом називається виділення одного з складів у слові посиленням голосу, збільшенням тривалості, зміною тону (підвищенням або зниженням). Один з цих способів, як правило, є основним, а інші відіграють допоміжну роль. У деяких мовах (литовській, сербохорватській, словенській, китайській, японській) наголошений склад виділяється зміною висоти тону. Такий наголос називається музичним, або тонічним.
В українській мові наголошений склад виділяється насамперед більшою силою голосу. Такий наголос називається динамічним, або силовим. Подібним способом виділяється наголошений склад у російській, білоруській, польській, чеській, болгарській, німецькій, французькій мовах, хоч сила наголосу в них і неоднакова. В українській мові наголос порівняно слабкий. Наголошений склад не різко виділяється з-поміж ненаголошених. Він мало зосереджує на собі видихової енергії, а тому її вистачає для повнозвучної вимови голосних і в ненаголошених складах.
Наголос в багатьох мовах закріплений за певним складом чи морфологічним компонентом. Такий наголос називається фіксованим, або сталим. Наприклад, у французькій, вірменській, турецькій мовах він падає на останній склад слова. У польській - на передостанній. Переважно на другому складі від кінця наголос також в італійській, іспанській і румунській мовах. Перший склад слова наголошується в чеській, угорській, фінській, естонській, латиській, шведській, норвезькій, датській, голландській. Здебільшого на перший склад припадає наголос також в англійській мові. У німецькій наголошується переважно корінь.
В українській мові, як і в російській та білоруській, наголос різномісний, або вільний. Він може падати в різних словах на будь-який склад: сОнце, водА, дІяти, варИти, віднестИ; вИкоханий, занЕдбаний, досконАлий, розповіднИй. Щоб знати його місце в слові, треба знати саме це слово. Український наголос рухомий, тобто він може пересуватися з одного складу на інший у різних формах слова, наприклад: веснА - вЕсни, кнИжка - книжкИ, землЯ - зЕмлю, дЕрево - дерЕва, вікнО - вІкна, робітнИк - робітникА.
Наголос в українській мові є додатковим засобом розрізнення слів і їх форм. Тільки за допомогою наголосу можна визначити лексичне значення слів у таких парах, як вИгода і вигОда, зАхват і захвАт, пОділ і подІл, пОра і порА, лІкарський і лікАрський, понЯтий і понятИй, похІдний і похіднИй, склАдний і складнИй та інших. Ще частіше наголосом розрізняється граматичне значення слів, наприклад: вЕсни, новИни, книжкИ, ниткИ, дерЕва, вІкна - називний відм. множини і веснИ, новинИ, кнИжки, нИтки, дЕрева, вікнА - родовий відм. однини. У ряді дієслів з допомогою наголосу розрізняється недоконаний і доконаний вид. Наприклад: відкликАти - відклИкати, перемірЯти - перемІряти, підсипАти - підсИпати, пізнаЮ - пізнАю.