<span>У казковій повісті Ернста Теодора Амадея Гофмана «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер» розповідається досить дивна історія. У вигаданій державі, звідки були прогнані практично всі феї, залишилася лише одна з них на ім’я Розабельверде. Одного разу вона побачила дитину-виродка на прізвисько Цахес, у якого були старече обличчя, павукові руки і ноги у вигляді прутів. Вона чомусь прийняла рішення причесати йому волосся, після чого цій дитині стало дуже сильно таланити. Спочатку він дуже сподобався місцевим пастору, який прийняв його на навчання. Потім, коли він виріс і відвідав студентське місто, він став подобатися всім його мешканцям та приваблювати їх нібито якимись незвичайними чарами. Відвідавши будинок місцевого професора, він припадає до душі самому господареві, а також його доньці Кандіді, в яку також був закоханий і місцевий поет на ім’я Бальтазар. Після всього цього виродка стали називати не Цахес, а Цинобер. При цьому поет Бальтазар і його друг по імені Фабіан все ще бачать те, наскільки ж потворний цей карлик, на них чомусь не поширюються чари. У присутності Цинобера відбуваються дивовижні речі: що б він не зробив, всі захоплюються, а всі його недоліки обертаються достоїнствами. Завдяки всьому цьому він дослужився до посади високого чиновника і став вхожий в придворні місця. </span>
<span>Але пізніше все встало на свої місця. Як виявилося, ще в дитинстві під час розчісування голови фея створила йому три огнистих волосини, які приводили до всього цього обману оточуючих. Фею повідомили, що Цинобер може привнести великої шкоди і вона відмовилася йому протегувати, після чого всі побачили, що він виродок, прогнали його, а потім він ще й помер. </span>
<span>Всім очевидна небезпека таких істот, як Цахес, для суспільства. Завдяки своїй здатності здаватися набагато кращим, ніж є в реальності, вони можуть не тільки досягати успіхів самостійно, але й займати місця більш талановитих і обдарованих людей, які набагато більше заслуговують успіхів. Цілком можна проводити аналогії і з реальним життям, де нерідко так трапляється, що деякі люди завдяки обману або чиїмось заступництву досягають тих успіхів, яких вони недостойні. У цій казковій повісті кінцівка більш-менш сприятлива і справедлива, а от у реальному житті так виходить далеко не завжди – ті, хто успіхів абсолютно недостойний, все ж чогось домагається.</span>
Ein Alltag zu Hause
1.Ich bin nicht immer den ganzen Tag zu Hause.
2.Ich bin Schüler(in) und gehe 5 Mal in der Woche in die Schule.
3.Das Wochenende verbringe ich oft zu Hause.
4.Ich habe immer viel zu tun.
5.Am Samstag möchte ich ausschlafen.
6.Dann stehe ich auf und gehe ins Badezimmer.
7.Ich früstücke etwa um 10 Uhr.
8.Ich räume auch mein Zimmer auf.
9.Vormittag mache ich gewöhnlich meine Hausaufgaben.
10.Danach esse ich zu Mittag.
11.Endlich habe ich die Freizei für mich.
12.Ich surfe im Internet oder telefoniere per Skype.
13.Später kann ich noch mit Freunden spazieren gehen oder Rad fahren.
14.Abends sehe ich fern oder lese elektronisches Buch.
15.So vergeht mein Alltag.
От Московского вокзала поверните налево и дойдите до Аничкова моста, украшенного знаменитыми конными группами. Вы увидите сам Аничков мост и Аничков дворец, который в 1750-х годах был резиденцией императрицы Елизаветы Петровны.
Идите дальше по Невскому проспекту прямо к Большому Гостиному Двору и католическому костёлу Святой Екатерины.
Гостиный двор - это самый старый торговый центр города, а костёл - это первый католический храм нашей страны.
Далее за каналом Грибоедова вы увидите Казанский мост, с открывается великолепный вид на храм Спас-на-крови, и Казанский собор, построенных в 1800-х годах по указу Павла I.
Дальше вы идёте мимо протестантского собора святого Петра и выходите прямо к Строгановскому дворцу - единственному зданию на этом проспекте, у которого не изменили фасад.
Вы вышли на Дворцовую площадь прямо у Зимнему Дворцу.
1)Блаженны нищие духом, ибо их есть Царство Небесное” (Мф. 5:3)
2) 1 фраза говорит о Боге, а 2 фраза о человеке, который приносит мир
3)Замечательный артист и умный человек Иннокентий Смоктуновский говорил: «Я, может, и жив только потому, что верую в Господа. Я через все тяготы войны прошел… Мне было шесть лет, и в какой-то праздник тетя дала мне тридцать рублей: «Пойди в церковь, отдай на храм» . Тридцать рублей! На эти деньги года полтора можно есть мороженое! Я уже принял решение, что оставлю деньги себе, а тетке скажу, что отнес. И тем не менее почему-то все равно иду к храму. Сам не понимаю, как с зажатым кулаком я оказался около церкви. Зашел внутрь, твердо зная, что никому ничего не отдам. И вдруг подошел к служителю и сказал: «Возьмите на храм, пожалуйста» … И вот сейчас я убежден, что это Господь меня испытывал. Если бы тогда я не отдал эти деньги, я не смог бы пройти войну, плен, тюрьму» .
4)Чистое сердце – это новое непорочное сердце, в котором нет места лицемерию и фарисейству.