Михайло Михайлович Коцюбинський народився 17 вересня 1864р. в м. Вінниці в сім'ї дрібного урядовця. Дитинство та юність майбутнього письменника минули в містечках і селах Поділля, куди переводили батька по службі. Освіту здобував у Барській початковій школі (1875 — 1876) та Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880).
Коцюбинський почав пробувати свої сили в літературі рано, брався за поезію, переклади, нариси, та швидко головним полем його письменницької діяльності, справжнім покликанням стає художня проза. З перших спроб Коцюбинського-прозаїка до нас дійшли оповідання "Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма" (1884), "21-го грудня, на введеніє" (1885), "Дядько та тітка" (1885).
Друкуватися Коцюбинський почав у 1890р. — львівський дитячий журнал "Дзвінок" опублікував його вірш "Наша хатка". В цьому ж році він побував у Львові, встановивши творчі контакти з місцевими літераторами та видавцями, зокрема Франком. Поїздка поклала початок постійному співробітництву Коцюбинського в західноукраїнських виданнях. На початку 1891р. він їде в с. Лопатинці на Вінниччині, де поєднує роботу домашнього вчителя в родині місцевого службовця з поглибленим вивченням життя села, народної мови, культури і розпочинає серйозну літературну працю. За один 1891 рік з-під його пера виходять оповідання "Харитя", "Ялинка", "П'ятизлотник", повість "На віру", віршована казка "Завидющий брат". Твори привернули увагу літературної громадськості, засвідчили, що в українську прозу прийшов талановитий художник.
Кайдашева сім*я дуже правдиво розповідає про сімейні проблеми. В нашій сучасності залишились майже тіж самі побутові конфлінки, рішення яких можна відшуками, читаючи повість. На прикладі бранок Кайдашів нам слід навчитися вирішувати конфлікти мирнішим шляхом ніж вони. Адже родина має бути нашим затишним куточком, та чого не слід робити, аби очі були на місці.
Патріот- це той, хто любить і намагаеться захищати свою Батьківщину, відданий своему народові, завжди готов на подвиги.
Патріотизм- це любов та відданість до своеі Батьківщини.
Ностальгия- це туга за Батьківщиною.
Закохана у Петра ("Чи можна мені полюбити возного чи кого другого, коли я люблю Петра")
<span>Вірна ("... Петра вже четвертий рік немає, ..а як любила його то і тепер люблю") </span>
<span>Роботяща (" ...не стижуся прясти, шити і носити воду.") </span>
<span>Проста (" не багата я і проста") </span>
<span>Добра ("... З добрим серцем, не спесива") </span>
<span>Чесна ("... но я люблю Петра дуже, до других мені байдуже")</span>