Алего́рія— спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями, з характерними ознаками приховуваного.
Сатира — гостра критика чогось, окремих осіб, людських груп чи суспільства з висміюванням, а то й гнівним засудженням вад і негативних явищ у різних ділянках індивідуального, суспільного й політичного життя, суперечних із загальнообов'язковими принципами чи встановленими ідеалами.
Літо́пис — історико-літературний твір у Русі, пізніше в Україні, Московщині та Білорусі, в якому оповідь велася за роками (хронологія). Писалися переважно церковнослов'янською мовою, з численними вкрапленнями місцевої лексики.
1. Зберусь з думками
2. Прочитаю свій сценарій
3. Перепочину
4. Вчу слова для сценарію
5. Знімаюсь у кіні !
У головного героя гаряче і любляче серце. Він не терпить несправедливості, він відважний. Часом Міо дуже важко, часом він впадає у відчай і навіть плаче, але все ж таки здійснює свій подвиг і стає героєм. Образ Міо дано в розвитку. Спочатку це самий звичайний хлопчик, але думка про визначене йому подвиг (про нього розповідають в старій легенді, яку нашептав Міо казковий колодязь), про страждання людей надає йому мужності. До кінця твору Міо знаходить і батьківську любов і дружбу, домагається виконання всіх своїх заповітних бажань. Самовідданість, відвага, почуття обов’язку, підтримка друзів ведуть його до перемоги.
На мою думку, краще бути яскравою особистістю, ніж звичайною частиною сірого натовпу. У творі В. Дрозда "Білий кінь Шептало" зображено проблему особистості та натовпу. За допомогою образу коня автор передає взаємовідносини людини з світом тварин. Інші коні не любили Шептала, тому що він був не такий як вони. Головний герой з самого дитинства ненавидів табун і завжди любив бути сам. З самого початку всі інші, звичайні коні глузували з нього, а потім просто почали обходити його стороною та робити вигляд, що не помічають. Можливо, його не любили за те, що Степан ставився до нього не так як до інших. Він ніколи не бив коня, хоча іноді міг випадково зачепити в натовпі, не посилав на тяжку роботу, коли була можливість послати когось іншого. Кінь Шептало був покірний і роботящий. Коні ставились до нього не дуже добре саме через його колір. Він був білим, а не таким як всі. Саме це вирізняло його з натовпу. Коли Шептало опинився на волі і нарешті відчув себе вільним, то він знову став повністю білого забарвлення. Але потім він забруднився, щоб бути таким , як всі і повернувся додому.