Пройдя через любовь и разочарование, Ольга стала серьезнее относиться к своим чувствам, она так нравственнo выросла, что Штольц не узнал ее, встретившись через год, и долго мучился, пытаясь разгадать причину разительных перемен в Ольге.
Понять ее сердце Штольцу было настолько трудно, что «с него немного спала спесивая уверенность в своих силах» . Выслушав исповедь Ольги о «прогулках, о парке, о своих надеждах, о просветлении и падении Обломова» и получив от нее согласие на брак, Андрей говорит самому себе: «Все найдено, нечего искать, некуда идти больше! » Однако это вовсе не означает, что он погружается в нечто похожее на обломовскую апатию. Семейная жизнь Штольца способствовала гармоничному, взаимообогащающему развитию обоих супругов. Однако теперь Андрей успокоился, oн всем доволен, а Ольгу мучат сомнения: что дальше? неужели жизненный круг замкнулся? Штольц говорит ей: «Мы не пойдем.. . на дерзкую борьбу с мятежными вопросами, не примем их вызова, склоним головы и смиренно переживем трудную минуту» . Он понимал, чтo Ольга переросла его, «видел, что прежний идеал его женщины и жены недoсягаем, но oн был счастлив» и стал лишь бледным отражением Ольги, в которой, по выражению Добролюбова, «более, нежели в Штольце, можно видеть намек на новую русскую жизнь».
Все герои произведения находятся в одинаковом положении. Бирюк и вор-мужик - они крепостные. Но чувство сострадания есть у каждого человека. Это произведение заставляет задуматься каждого из нас. Вправе ли мы осудить другого человека?
За своєю суттю конфлікт не є чимось поганим. Це природній, фундаментальний компонент життя усього людства. Це те, що стається, коли одна річ протистоїть іншій, коли стикаються різні інтереси, думки, смаки, переконання, цінності, ідеї чи розуміння правди.
Люди можуть мати неадекватну реакцію на конфлікт, оскільки мислення під час його перебігу стає нераціональним. Дехто залежить від конфлікту і щоразу намагається його створити, або ж, навпаки, остерігається і всіляко уникає його. Інші можуть вважати, що до конфлікту слід підходити досить стримано чи жорстко, або ж, навпаки, давати волю емоціям та діяти без роздумів. Одні люди прагнуть якомога швидше вирішити конфлікт, тоді як решта намагається його подовжити, а потім іще довго обговорювати. Для декого конфлікт – це гра чи завдання, до яких треба підходити зі стратегією та розумом. Для інших – це виключно особистий емоційний досвід.
Попри негативне ставлення до конфліктів, за правильних обставин вони можуть виявитися корисними та принести позитивні результати. За нормального перебігу конфлікту люди, залучені до нього, можуть відчувати певне задоволення, дізнаватися щось нове і навіть зблизитися між собою.
Разом із тим, конфлікти можуть віддаляти людей та призводити до руйнівних наслідків. За ненормального перебігу люди можуть почуватися невдоволеними, розчарованими та навіть жертвами конфлікту, а отже, починають ображатися та самоусуватися. У контексті роботи це може знизити рівень вдоволення нею та командою, а також сформувати більш жорстке мислення, загострити психосоматичність скарг або ж зовсім вичерпати останні сили.
Доведено, що серйозні конфлікти у подружжі негативно впливають на імунну систему, підвищують рівень кальцію у крові (фактор ризику виникнення серцевих захворювань) та сповільнюють загоєння ран і здатність протистояти інфекціям. Якщо конфлікт стає буденністю і здається, що його ніяк неможливо розв’язати, він може стати причиною бідності.
Протягом десятиріч Святим Граалем досліджень конфліктів залишалася відповідь на запитання: чому одні конфлікти завершуються добре, а інші – ні? Відповідь на це запитання упродовж цілого життя шукали такі впливові мислителі, як Сунь Цзи, Арістотель, Карл Маркс, Зигмунд Фройд, Курт Левін, Мері Паркер Фоллетт, Магатма Ґанді, Мартін Лютер Кінґ (молодший), Нельсон Мандела та Мортон Дойч.
Загалом, відповідь полягає у поєднанні двох чинників: людей та середовища. Наша особистість, минуле, почуття, характер, стать, освіта, культурне виховання, мова, самоконтроль та інші риси – усе разом зумовлює нашу реакцію на конфлікт. Особливості конкретного середовища (культурні норми та правила, закони, наявність носіїв влади чи інших третіх сторін, панування жорстокості, вільний обіг зброї, кодекси честі, температурний фон тощо) також впливають на розвиток конфлікту. Найголовнішим залишається те, в який спосіб ці два чинники взаємодіють. Подумайте, приміром, як ви відреагуєте на конфлікт із представником дорожнього патруля у рідному місті та з палестинським прикордонником на пропускному пункті західного берега ріки Йордану. А потім порівняйте свою реакцію з реакцією ваших найімпульсивніших та найлегковажніших колег. Поєднання рис людей з особливостями ситуації й визначає шлях розвитку конфлікту.