Женя был талантливый(талановитий),(з доброю уявою),(хотів добитися свого),незлопамятний).Не знаю что еще)
Старезний, густий, предковічний ліс; простора галява; великим прастарим дубом; яро-зелену драговину; лісового струмка; Містина дика, таємнича, не понура; ніжної, задумливої краси; блідо-блакитну воду; <span>"Той, що греблі рве" — молодий, білявий, синьоокий</span><span> - епітети
Плакуча береза, </span>Галява переходить; <span>Струмок вибігає; сонну воду, туман розбігається </span>- персоніфікація (уособлення)
Струмок губиться; туман лежить, хвилює, розривається; струмок зашумував, забринів; одежа поблискує, - метафора<span>
</span>
Історичні пісні та думи створювали ще в XVI-XVIII.
У цьому творі перемагає добро
1. А обернися, син! Диви, ти смішний який! Що це на нас за попівські підрясники? І так всі ходять в академії? — Такими словами зустрів старий Бульба двох синів своїх, що приїхали додому до батька.
2. — Стійте, стійте! Дайте мені розгледіти вас гарненько, — продовжував він, повертаючи їх, — які ж довгі на вас свити! Які свити! Таких свит ще і на світі не було. А побіжи котрий-небудь з вас! Я погляну, чи не впаде він на землю, заплутавшиья в поли.
3. — Дивися ти, який пишний! А чому ж не сміятися?
4. Ах ти, сякий-такий син! Як, батька?..
5. — Як же хочеш ти зі мною битися? то хіба на кулаки?
6. — Ну, давай на кулаки! — говорив Тарас Бульба, засукавши рукави, — погляну я, що за чоловік ти в кулаці!