Якось навесні під дахом нашого будинку з'явилася дивна глиняна кошик. Бабуся пояснила мені, що це гніздо ластівок. Виявляється, ці пташки будують свої будиночки з глини на стінах будинків.
<span>Я почав стежити за </span>господарями<span> гніздечка - витонченими ластівками. Здавалося, що вони зроблені з порцеляни. Їх точені чорно-сині фігурки з білосніжними грудками переливалися на сонечку. </span>
<span>Ластівки радували нас тихими невигадливими пісеньками. Коли у них вилупилися пташенята, турботливі батьки ловили для них жучків і комах. Минуло небагато часу, пташенята зміцніли, і мама-ластівка стала вчити їх літати. Пташенята були дуже смішними і неповороткими. Але не ми встигли озирнутися, як із забавних пташенят вони перетворилися на граціозних дорослих птахів. </span>
<span>Восени ластівки відлетіли у теплі краї. Але ми не сумували, бо знали, навесні вони обов'язково повернуться. Існує прикмета: якщо ластівка сов'єт на вашому будинку гніздо, то тут оселиться щастя. Тепер у нашому будинку живе щастя.</span>
Осінь. Напевно, немає жодної людини, яка б не любила таку прекрасну пору. З року в рік приходить золотоволоса красуня на зміну теплому літечку. Бере свої пензлі й хутко починає розфарбовувати кожен листочок. Бачили? Багряний, золотий, помаранчевий, жовтий – яких тільки кольорів не шкодує пані Осінь. З особливою ніжністю ставляться до осені художники. Ось, наприклад, взяти відому картину народного художника Федора Манайла «Золота осінь». Яка ж вона прекрасна ця осінь на полотні. Красується собі різними барвами, випромінює світло та спокій. На картині зображено могутній ліс, який вже давно встиг увібрати всі яскраві кольори. За лісом заховалися височенні карпатські гори. Видно, як снігом трохи притрусило схили. То нагадування, що вже скоро повіє холодом. А ось, в центрі картини, тече кудись вузький струмок. Вода в ньому також уже давно холодна-холодна. Тільки берізки не бояться того холоду. Пускають свої листочки на воду. Пливуть ті листочки, схожі на кораблики, за швидкоплинною течією. Ген біля лісу ледь визирають хатки. Вони також відчули подих осені. Стоять собі одна біля одної, туляться, доповнюючи загальний образ. А над лісом легенький вітерець приніс важкі сіруваті хмари. От-от піде рясний дощ. Художник зумів неймовірно точно передати всю ту красу, якою володіє наша Батьківщина. Тому від картини віє любов’ю, ніжністю, трепетом. А яскраві кольори допомагають насолодитися незабутніми хвилинками поряд із прекрасним.
Частина слова без закінчення називається його основою. В слові вусики снова ВУСИК
В українській
мові є чимало слів-вибачень. Наприклад: даруйте, перепрошую, простіть, вибачте,
вибачаюся.
Діалог 1. Марія
та Оксана посварилися через те, що Оксана не схотіла допомогати Марії виконати
домашнє завдання. Наступного дня Оксана підійшла до подружки та сказала:
<span>-
</span>Даруй,
Маріє, що відволікаю, але мені хочеться перед тобою вибачитись. Я була неправа,
коли не схотіла допомогти тобі з домашнім завданням.
<span>-
</span>Нічого,
Оксанко, я не ображаюсь.
<span>-
</span>Давай
сьогодні ввечрі підемо до мене та я поясню тобі новий матеріал?
<span>-
</span>Дуже
дякую, з задоволенням!
Діалог 2. Михайлик їхав у
трамваї в школу та випадково штовхнув жінку, що стояла поряд:
<span>-
</span>Я
дуже перепрошую, що сталася така прикрість. Вам не боляче?
<span>-
</span>Все
нормально, з кожним може статись.
- Дякую за розуміння.
Хвилi - іменник, початкова форма - хвиля ,загальна назва неістоти, слово з конкретним значенням, множина, слово непохідне.
В називному відмінку - жіночий р., однина, І відміна, м’яка група.