Скільки існує народна творчість, стільки існує пісня. Вона скрізь: в журбі і в радості, на весіллі і на похованні.
У журбі люди співали завжди. Мати- над колискою дитини, щоб заспокоїти та прогнати нічні жахіття. Кріпаки співали, виливаючи весь біль та ненависть до панів. Дівчата та парубки - від розчарування та самотності.
Коли не можливо сказати, залишається тільки співати. З піснею горе стає хоч трохи, але легшим, в очах розвиднюється. Вона ніби заколисує журбу. Бо розумієш, що ти не один. Автор пісні пережив таке, що і ти.
Важко було б пережити самотність і печаль без пісні.
Прийшов зі школи син. Мати заставила його виконувати уроки. Иван сидить тай займаеться своїми справами. Він виконав вправу на тяп-ляп. Підійшла мати до сина перевірила, та й сказала: "Иване в тебе голова як казан, а в казані пусто"
Сину,залиш свої ковзани та сідай за уроки.
Після уроків обов`язково зайди до бібліотеки та візьми книгу.
Виходьте по одному, щоб не створювати шум.
З собою брати тільки рюкзаки. Ну,пішли!
Петрику, ще на день ти залишаєшся у нас.
Діти каталися на ковзанах. хлопчики гралися в хокей, вони вміло забирали в одне одного шайбу. Дівчинка ж в свою чергу професійно витанцьовувала на льоду. вона була неймовірно граційна. ще двоє хлопчиків позаду, взявшись за руки, просто каталися довкола. їх друзі віталихлопців. вони виглядали дуже щасливо