Хто ми ? Ми-люди. Ми живемо в двадцять першому столітті, яке ознаменоване розвитком науково-технічного прогрессу і будівництвом міст. Хоч і відбувся розвиток у науці, однак війни завжди були на Землі і продовжуються бути. Війни несуть за собою втрати людей, а це є злочином, адже життя вважається найбільшою цінністю. Здається, двадцять перше століття, різкий прогресс повинен послугувати зменшенню війн, але відбувається все навпаки. Війни ведуться за великі землі, навіть за золото - звичайнісінький камінь. Доки люди не усвідомлять, що війна - це зло, доти і будуть людські смерті, втрати. Мир на землі повинен бути, адже за нього боролися наші прадіди, діди. Ми повинні зупинитися і уже зараз розпочати шлях до мирного життя. Всім мирного неба над головою!
Природу треба берегти, адже це наш дім, вона єдина у своєму роді, така прекрасна і неповторна. Тому необхідно піклуватися про неї. Де ми будемо жити, що ми будемо їсти, якщо не буде природи?Свіже повітря кожній людині потрібно,річки, теж потрібні бути обов*язково чистими, адже,ми п*ємо воду,тому що ми без неї не можемо жити.Люди винні в тому що забруднюють нашу природ,чим шкодять собі й їй.Бережімо природу адже вона красива,й без неї ми не можемо!
Більший за обсягом епічний твір ,ніж оповідання;
1 головний герой і багато другорядних;
складається з багатьох розділів.
<span>Я навчаюсь у школі і мені це подобається. Кожен день я пізнаю щось нове, кожен новий урок відкриває нові цікавинки про навколишній світ. У мене великий, дружній клас, я дуже люблю спілкуватися з друзями на перерві, обговорювати нові завдання та просто проводити час разом. Я дуже люблю канікули, проте завжди сумую за онокласниками та вчителями. Я знаю, що навчання у школі дає не просто знання, а й можливість вступити в бажаний університет та отримати цікаву професію.Я - школярка і дуже цим пишаюсь! (Не знаю для какого класса нужно сочинение, но вот такой вариант)</span><span />