<span>
Ця подія трапилась недавно з моєю подругою Наталею. Вона — семикласниця. Дівчина напрочуд симпатична. Середнього зросту, тендітна, з рухами, як у балерини, — вона зачаровувала всіх і мала багато подруг. Особливо милувались всі її обличчям. Таке лице можна побачити хіба що на рекламах. Великі, виразні, темно-карі очі, обрамлені густими довгими віями, здавались бездонними. Маленький кирпатий носик підкреслював її задиркуватий і нетерплячий характер.
Так ось. Наталя страшенно любила справляти свій день народження і чекала його з нетерпінням.
Прийшовши зі школи, вона була здивована, що мама ще не починала пекти торт. Натомість вона пакувала валізу.
— На жаль, Наталю, я не зможу тобі допомогти у приготуванні святкового стола, бо їду у відрядження. Проте ти можеш сама спекти торта або купи в магазині шмат пирога.
Наталя від безпорадності заплакала. Ображено закопилила губи і навіть не хотіла поцілувати маму на прощання.
Вона байдуже дивилась на книгу кулінарних рецептів. Та раптом підскочила від думки, що подруги завтра все ж прийдуть. Що ж вона їм скаже? Що мами не було поруч? Ні. Вона мусить щось сама придумати.
Наталя гортала книгу, шукаючи такий рецепт торта, який був би простим і водночас смачним.
Зав'язала коси, одягла фартух і впевнено взялася до роботи. У каструлю подробила крекер, всипала склянку маку, ізюму. Окремо витерла пачку масла зі згущеним молоком. Вимішала все в каструлі і висипала у тортівницю. Поки торт застигав у холодильнику, розробила в банці желе і залила його.
Мама приїхала, коли подруги смакували тортом.
— Чи дозволите мені поласувати? — спитала мама.
Взявши шматок, вона зойкнула від задоволення.
— Я й не думала, що ти в мене така майстриня. Коли ж ти так навчилась готувати? Я й не зауважила, що ти в мене вже доросла!
Мама притулила Наталю до себе і поцілувала.
Дівчата були здивовані, що торт пекла не мама, бо Наталя про це ні словом не обмовилась. Дівчина збентежилась від щирих похвал подруг і мами.
Добре, що вона не панікувала. Пекти торт — не так і важко, головне — бажання.</span>
А вже від народження тісно пов’язана з природою. Тому її треба берегти.
По-перше, бережливе ставлення до природи, віддячується нам здоров’ям. По – друге, дуже корисно влітку покупатись у прохолодній прозорій річці. По – третє, кожне зрубане дерево не поповнить наше повітря киснем, не прихистить влітку від пекучого сонячного проміння, тому не можна бездумно рубати ліси. По – четверте, краса природи милує наш погляд, заспокоює. По – п’яте, чисте довкілля – це гармонія у природі, чудовий спів птахів, багатий урожай.
Ось чому природу треба берегти.
Від (Р. кого? чого?) п'ятисот дев'яноста шести відняти (Зн. кого? що) триста вісімдесят сім.
До (Р. кого? чого?) тисячі семисот сімдесяти семи додати (Зн. кого? що?) дев'ятсот п'ятдесят два.
Скласти (Зн. кого? що?) сорок п'ять з (Р. кого? чого?) чотирьох тисяч п'ятисот шістдесяти чотирьох.
Вручити документ (Д. кому? чому?) чотирьомстам вісімдесятьом сімом депутатам.
Сума чисел дорівнює (Д. кому? чому?) восьмистам сімдесяти шести.
Яблуко [йаблуко] - 3 склади, 1 скл. - не прикритий, відкритий, 2 скл. - прикритий, відкритий, 3 скл. - прикритий, відкритий.
я [й] - пригол., м'як., (йот)
[а] - голос., нагол., (а)
б [б] - пригол., тверд., дзвінк., (бе)
л [л] - пригол., тверд., дзвінк., (ел)
у [у] - голос., ненагол., (у)
к [к] - пригол., тверд., (ка)
о [о] - голос., ненагол., (о)
6 букв, 7 звуків.
1. Вивчай інші мови. Вивчай - присудок. Узагальнено-особове речення.
Діймо! Це також узагальнено-особове речення , яке складається зі слова-присудка.
2. А-3. Б-2. В-5. Г-4. Д-1. Е-4.
3. Г.
4. А-4. Б-1. В-2. Г-4. Ґ-3. Д-4. Е-2. Є-1.
5. 1. Які
освячені традицією
страви мають бути на столі? 2. Багатокімнатні хати мали поряд ще й окремі господарські прибудови із чотирисхилими,
вкритими соломою чи очеретом
дахами. 3. Проведені в Богданівні дні пробуджували в художника потяг до фольклору, любов до природи. 4. Дядько Роман зовсім не помічає
занурених у полин
хлоп’ячих голів. 5. Був у Романовім садку
повитий особливою таємничістю
куток. 6. Віддалік мовчало громаддя схожих на вершників копиць. 7. Я йшов вулицею, вдихав на повні груди настояне на пахощах розквітлих акацій та бузку повітря.