<span>Саме такими садами милувалася художниця Катерина Білокур. Вона з раннього дитинства по-особливому сприймала красу навколишнього світу і дуже любила малювати. Жила художниця в бідній сільській сім'ї, де бракувало коштів, щоб придбати фарби. Катерина Білокур сама виготовляла фарби з природного матеріалу: бузини, буряка, сажі, хвої. Нині її картини відомі всьому світові. Вони зачаровують вже не одне покоління глядачів, тому що Катерина Білокур народилася в 1900 році і її творчість припадає на початок ХХ століття.</span>
Лаврін
"Лаврінове молоде довгасте лице було румяне. Веселі сині, як небо, очі світилися привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонки й ніс, румяні губи-всеподихало молодою парубчою красою. Він був схожий з виду на матір. "
Карпо
<span>"Карпо був білявий, але волосся на його голові з вершечка було трохи рудувате."
</span>Старший син, Карпо, був суворий і непривітний. Був упертий, гордий, не любив нікому кланятись, навіть рідному батькові: «В його була тільки пара волів, і як треба було спрягатися під плуг, він ніколи не просив волів у батька, а напитував супряжичів між чужими людьми». На противагу Карпові, Лаврін був лагідної вдачі, чутливий до краси й ніжності, схильний до жартів і дотепів. Він з іронією ставився до колотнечі в сім'ї, кепкував з Мотрі. Кайдашиха, вихваляючи сина, каже про нього: «Мого Лавріна, проше вас, хоч у пазуху сховай, а як іде селом, то дівчата аж перелази ламають».
<span>Коли брати одружуються, то гордий та впертий Карпо бере багату дівчину Мотрю, а веселий Лаврін — убогу Мелашку. </span>
Повiсть-казкв"Мiсце для дракона" вчить нас залишатись людиною. Бо коли царя усi пiдтримували ,вiн i хотiв зробити ,як хочуть всi, а коли вiн вбив дракона, вiн був нiкому не потрiбен i зрозумiв свою помилку.
Мені здається, що без друзів життя втрачає свій сенс, стає безрадісним, людина не може відчувати всієї повноти буття.<span> По-друге, дружба міцнішає з часом, якщо люди здатні на тонку й послідовну роботу душі, щоб плекати, розвивати ці взаємини, - шліфуючи скарб дружби, вони самі зростають душею. І навпаки, вражена іржею байдужості, нещирості або заздрості, дружба руйнується.Отже дружба саме дороге що є в нашому житті</span>
1. Захар Беркут - головний герой повісті Івана Франка "Захар Беркут"
2. Походження героя
3. Зовнішність
4. Риси характеру
5. Вчинки
6. Як інші герої відносяться до нього
7. Як до нього відношусь я