Усе написано від мого польоту фантазії) )
<span>Щоранку я прокидаюся . І що ж я бачу ? Свою кімнату. У моїй кімнаті знаходиться все саме необходмости , тому вона дуже практична. Тут є моя затишна і м'яке ліжко , стіл за який я сідаю кожен день робити уроки і мій шафа з усією своєю одягом. Я застилаю своє ліжко м'яким ковдрою і пледом , і в кімнаті вже стає приємніше. Шафа у мене великий з двома дверцятами , коли його відкриваєш одна з дверей трохи скрипить , це з за однієї цікавої історії , але про це іншим разом. Перед тим як вийти я підходжу до свого столу і збираю всі свої підручники , на столі я бачу подряпини і маленькі цятки від ручки , це все із за того що я багато вчуся . Хоча в моїй кімнаті дуже мало меблів , але для мене вона сама затишна . Я вважаю що моя кімната це моя фортеця .</span>
весною калиновий кущ вбереться у зелений листяний наряд.в цюж пору калина може пускати цвіт . калина тоді красива. восени калина теж самий красивий кущ.але ягідкі калини кислі.діти не полюбляють її плоди. я дуже люблю калину за йійі чудову красу.
Пиріг - пироги, берег - береги, ніж - ножі, завод - заводи, мороз - морози, ніс - носик, сніг - сніги, виноград - виноградар, яструб - яструбиний, холод - прохолода, ягідка - ягоди, книжка - книжечка, миска - мисочка, загадка - загадати, казка - казочка, рибка - рибалка, травка - травинка, гладкий - погладити, пташка - пташиний, солодко - солоденький, пружний - пружина, рідкий - рідина, кігті - коготь, лапки - лапи, шубка - шуба, дуб - дубочок, сад - садок, ніжки - ніженьки, гриб - гриби, поріз - різати
Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс. Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця. Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики. А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі. <span>Як хороше, як гарно навкруги! Спасибі тобі, осінь,за цю красу!
</span>
Правиль відповідь Б варіант