Батьки дарували нам життя. Вони дбали про нас ще до нашого народження. Наші батьки – це ті люди , яким ми ніколи не будемо байдужі , навіть коли самі станемо бабусями і дідусями. Навряд чи в світі знайдеться ще хтось настільки надійний і відданий !
Тому у мене викликає таке здивування , коли діти не цінують своїх батьків , ображають їх, не вітають зі святами , не цікавляться їх здоров’ям. Звичайно , всі діти прагнуть якомога швидше подорослішати і стати самостійними , а іноді здається , що батьки їх не розуміють і контролюють занадто сильно. Можливо , батьки іноді турбуються більше , ніж необхідно. Але їх можна зрозуміти – за їх плечима чималий життєвий досвід , вони просто хочуть допомогти своїм дітям уникнути болю і помилок.
Іноді у дітей і батьків не складається теплих і довірчих відносин . Але все одно я вважаю , що ніхто не повинен забувати того доброго, що дали їм батьки , – свій час , турботу , підтримку. Тільки завдяки цьому ми зростаємо і стаємо готовими до дорослого життя . А батьки не вічні і не стають молодшими . І немає нічого складного в тому , щоб допомагати їм , коли це потрібно. Це навіть не борг , це щира подяка за все, що вони для нас зробили.
Как называется рассказ и автор ответ в коменты напишу
Автор произведения не установлен. "Слово о полку Игореве".
План сюжета "Слова...":
1) <em>Экспозиция </em>(вступление).
2) <em>Завязка </em>(вступление в поход).
3) <em>Развитие действия </em>(солнечное затмение).
4) <em>Кульминация:
</em> Политическая линия - "золотое слово" Святослава,
<em> </em>Лирическая линия - плач Ярославны.
5) <em /><em>Развязка</em> (бегство Игоря из плена, прославление князей, их дружины).
Бессмертие "Слова..." заключается в идее <em />патриотизма, единения, гуманизма.
1)Почему рассказ назван "Меня зовут кожа"?
2)О чём говорится в этом рассказе?
3)Главные герои этого рассказа?
Оповідь ведеться від імені Шимека — хлопця, що згадує про своє перше кохання до дівчинки Бузі в ті часи, коли їм разом ще не було й двадцяти. Старший брат Шимека потонув, жінка його одружилася й поїхала, їхню дочку Бузю взяли до себе батьки Шимека. Дивлячись на дівчинку, Шимек, що навчався в хедері (єврейській релігійній школі для хлопчиків) і тому знав багато уривків з Біблії, завжди пригадував «Пісню пісень» — рядок за рядком: «О, ти прекрасна, кохана моя, ти прекрасна! Очі твої, наче два голуби, волосся схоже на кізочок, що спускаються з гори…» Стояв дивний день напередодні Пасхи, ясний, теплий. Діти могли грати скільки завгодно. На вулиці було дуже гарно. Шимек почував себе напрочуд легко, йому здавалося, що за спиною виросли крила і він зараз здійметься у височінь і полетить. Усе подвір’я явилося в новому вигляді. Подвір’я — замок, дім — палац, він — принц, Бузя — принцеса. Колоди, звалені біля дому,— це кедри й буки, які згадуються в «Пісні пісень». Бузя, яка вже втомилася від гри, запитала: «До якого ж це часу?» — «Поки не згасне світило дня і не щезнуть тіні з землі»,— відповів їй Шимек словами із «Пісні пісень». Його заповітним бажанням було піднятися з Бузею у височінь до самих хмар й полетіти за океан до країни карликів, нащадків богатирів царя Давид
Джерело: http://dovidka.biz.ua/pisnya-nad-pisnyami-skorocheno/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua