<span>Писанка (крашанка) — символ-вшанування могутнього бога Рода, який має здатність перевтілюватися в сокола. У предковічні часи Сокіл-Род зніс яйце, з якого народився Всесвіт.</span>
Легенда розповідає: «Була сувора зима. Птиці не встигли вилетіти у
вирій, гинули, замерзали. Люди шанували птиць, як Божі створіння, що
приносять весну та радість після холодної зими, позабирали всіх птиць,
відігріли в себе й тримали в хатах цілу зиму. Стало сильно пригрівати
сонце, весна наближалася. Птиці вилетіли з хат і полетіли у вирій.
Звідти повернулися і всім принесли писанки та весну. З того часу й стали
люди писати писанки.»
Люди вважають. що в писанці зосереджена чарівна магічна сила, яка наділена здатністю приносити добро, щастя.
кров - кров'янка, кровоточити, крівця (синонім); закривавлений
в'язати - в'язка, зав'язь, в'язкість;
довгий - видовжений, довго, довжина;
море - приморський, моряк;
пам'ять - пам'ятати, запам'ятовувати, пам'ятник, пам'ятний.
на день народження мені подарували подарунок.
Наш найкращий Різдвяний подарунок Наприклад, чому батьки щасливі, коли дитина купує або майструє для них подарунок? Хай допоможе мені Бог з ласки своєї знайти золото», - якось сказав він, коли отримав в подарунок золоту маску. Одного разу, одержавши в дарунок золоту маску, Колумб сказавши: «Хай Бог у життя без милості поможет мені найти золото». Ми отримали твого листа й посилаємо різдвяний подарунок Вони дивилися новісінький телевізор - подарунок, який Дадлі отримав на початку літа (цей кабанчик приїхав на канікули й нарікав, що йому дуже нелегко ходити від холодильника до телевізора у вітальні) У вересні мій день народження, і батьки дали мені грошей на подарунок
Але як інакше я міг переправити Гаррі подарунок
Знання — фундаментальне філософське поняття, визначене в Філософському словнику як «форма духовного засвоєння результатів пізнання, процесу відображення дійсності, що характеризується усвідомленням їх істинності»[1].
Знання можна визначити також як форму інформації, існування
систематизованого результату інтелектуальної діяльності людини
(пізнання)<span>[джерело?]</span> — з огляду на фундаментальність поняття його важко виразити через простіші філософські категорії<span>[джерело?]</span>. Наприклад, за словами Платона знання — це «підтверджена істинна віра»[2][3] . Знання протилежне незнанню, тобто відсутності перевіреної інформації про що-небудь[4].
Виділяють<span>[Хто?]</span> різні види знання: істинне (у стародавніх греків епістеме), наукове, повсякденне (у стародавніх греків докса), інтуїтивне, релігійне та інші<span>[джерело?]</span>.
Повсякденне знання служить основою орієнтації людини в навколишньому
світі, основою її повсякденної поведінки і передбачення, але звичайно
містить помилки і протиріччя<span>[джерело?]</span>.
Науковому знанню властиві логічна обґрунтованість, доведеність,
відтворення результатів, прагнення до усунення помилок і подолання
суперечок<span>[джерело?]</span>.
3нання, набуте людством, фіксується в знаках природних і штучних мов, наприклад у текстах<span>[джерело?]</span>. Аналіз сутності знання, його становлення, критеріїв істинності та цінності є предметом галузі філософії епістемології[5]. У пострадянських країнах частіше вживається термін теорія пізнання або гносеологія[6].
Тоді як епістемологія більше зосереджена на структурі самого знання,
гносеологія розглядає в першу чергу процес отримання знань суб'єктом
пізнання[7]. З іншого, практичного боку, педагогіка вивчає не саму суть знання, а методи його ефективної передачі[8].
Середньовічні мури й вежі Дубенського замку навіюють якісь особливі – трепетні, а може, й містичні – почуття. Адже ось уже півтисячі років (з 1492 р.) існує на цьому колись півострівку біля Ікви фортифікаційна споруда, у яку століття вносили суттєві видозміни. Попервах бували то зміни на краще, але згодом досить часто давався взнаки руйнівний вплив часу (адже ні разу ніякі завойовники не зуміли взяти фортеці штурмом).Древні мури Дубенського замку пам'ятають набіги кримських татар у XV столітті, напади козацьких загонів Максима Кривоноса та російського війська у XVІІ. Вони залишались неушкодженими під час Північної війни 1700-1721 років, повстання Тадеуша Костюшка наприкінці XVІІІ століття та французько-російської війни 1812 року. Тут перебували гетьман Іван Мазепа, шведський король Карл ХІІ, цар Петро І, полководці Суворов і Кутузов.Тут зберігали свої багаті скарби князі Острозькі, а згодом – і нащадки Острозької ординації: князі Заславські, Сангушки, Любомирські. Тут, під охороною хоругв ординацького війська, надійно зберігались безцінні родинні архіви цих можновладців. Тут діяла людвисарня – ливарна майстерня, де виготовляли гармати, культові речі для храмів та монастирів. Замок і нині зберігає таємниці та легенди тих століть.У XІV столітті у селі Дубен, яке входило тоді до Острозького округу Федір Острозький спорудив невеликий дерев'яний замок. Князь Костянтин Іванович Острозький бачив перспективу Дубна як міста і у 1492-му звів кам'яний замок.Після перемоги над військом московського царя під Оршею 1514 року у замку з'явились гармата московська з кентавром, гармата з московським гербом, срібна з позолотою царська булава та інші цінні речі. Князь Костянтин любив демонструвати перед іменитими гостями свої скарби. Стіни кількох мурованих замкових кімнат оббивали коштовними килимами і розвішували на них колекційну зброю. Зберігалися скарби у спеціальних скринях у підземеллі замку. Колекцію згодом доповнювали коштовності, які подарували Острозьким гості.