Папоротеподібні є вищим ступенем в еволюційному розвитку рослинного світу порівняно з мохоподібними. Для них також характерна зміна поколінь, проте еволюція папоротеподібних відбувалася в напрямі ускладнення будови спорофіта і спрощення гаметофіта. Таким чином, у циклі розвитку папоротеподібних домінуючим є спорофіт, представлений дорослою рослиною з справжніми коренями. Гаметофіт папоротеподібних має вигляд невеличкої пластинки (талому) найрізноманітнішої форми, який до субстрату прикріплюється за допомогою ризоїдів. Він може бути одно- чи дводомний, часто не зв’язаний з спорофітом і має назву заростка.<span>Спори папоротеподібних, проростаючи, утворюють гаметофіт — заросток з архегоніями і антеридіями. Запліднення відбувається у краплинно-рідкому середовищі, і зигота знову розвивається у спорофіт, який деякий час живиться поживними речовинами заростка.</span><span>Сучасна систематика розглядає папоротеподібні не як систематичну, а як екологічну групу рослин, яка включає 5 самостійних відділів: Ринієподібні, Псилотоподібні, Плауноподібні, Хвощеподібні і Папоротеподібні. Серед них найбільше значення мають останні три відділи.</span>
Ответ:
при инкубационном периоде заболевания............
<span>Складні листки бувають трійчастими, перистоскладними та паль-частоскладними (мал. 67). Трійчасті листки (1) мають усього три листочки, які власними короткими черешками прикріплюються до спільного черешка (наприклад, у конюшини, суниць). У пальчасто-складних листків (2) подібна будова, однак кількість листочків перевищує три (погляньте на листки гіркокаштана звичайного). У пери-стоскладних листків (3, 4) окремі листочки розташовані попарно вздовж спільного черешка.
У парноперистоскладних листків (3) верхівка спільного черешка закінчується парою листочків (у карагани), а у непарноперистосклад-них (4) - одним (у шипшини, горобини).
Що таке жилкування листка? Якщо поглянути на листкову пластинку, можна побачити на ній ніби мереживо жилок. Жилки - це судинно-волокнисті пучки, які сполучають листок із стеблом. Вони складаються з провідних та механічної тканин.
Розташування жилок листкової пластинки має назву жилкування. Розрізняють сітчасте, паралельне, дугове жилкування (мал. 68).
</span><span>
</span>
<span>метод так и называется: использование эффекта гетерозиса
</span><span>Для получения бройлерных цыплят используют две породы: по отцовской линии - мясную - белый корниш, по материнской - мясо-яичную - белый плимутрок. Далее полученное потомство снова скрещивают с мясной породой белый корниш.</span>
Низшие растения размножаются спорами