1.Человек не может без своей родины.
Известный писатель рассказал историю декабриста Сухинова, который после разгрома восстания смог скрыться от полицейских ищеек и после мучительных скитаний, наконец, выбрался к границе. Еще минута — и он обретет свободу. Но беглец посмотрел на поле, лес, небо и понял, что не сможет жить на чужбине, вдали от родины.
2. Любовь к родине.
Темой любви к родине пронизано творчество С.Есенина: «Но более всего Любовь к родному краю Меня томила, мучила и жгла.»
Всей душой желая помочь Отчизне в тяжелое время, поэт пишет поэму «Русь», в которой слышится глас народного гнева. Есенин полностью раскрывает тему любви к Отчизне: «Если крикнет рать святая: «Кинь ты Русь, живи в раю!» Я скажу: «Не надо рая, Дайте родину мою»»
Илья Муромец поехал в настольный град Киев,по дороге разгромил силищу ,где мужики Черниговские предложили стать воеводой ,он отказался.У моста Смородинки встретил Соловья Разбойника,пленил его и повез к князю Владимиру,в конце былины он отрубил буйно голову Соловью Разбойнику.
Ветер, ветер, ты могуч,
Ты гоняешь стаи туч,
Ты волнуешь сине море,
Всюду веешь на просторе.
И молва трезвонить стала<span>:
Дочка царская </span>пропала<span>!
Тужит бедный царь по </span>ней<span>.
Королевич </span><span>Елисей</span>
Ответ:
Герої твору “Альпійська балада”: Іван Терешка – білоруський солдат, італійка Джулія Новеллі; командо-фюрер Зандлер, божевільний гефтлінг – ув’язнений, австрієць-лісник. “Альпійська балада” образ Джулії Джулія Новеллі – італійка; скориставшись вибухом, як і Іван, вона втікає з табору. Письменник з любов’ю змальовує Джулію, підкреслюючи її красу, тендітність, витонченість: у неї чорні виразні очі, густе волосся, гнучка і струнка фігура, дзвінкий сміх. Завдяки образу Джулії Новеллі автор спонукає свого героя пройти перевірку коханням. “Альпійська балада” образ Івана В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білорусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, – з гіркотою думає Іван, – плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова.