<span>На сонячну лісову галявину вивела кудлата ведмедиха своїх маленьких ведмежат
ведмедиха це підмет,що зробила вивела це присудок,прикметник зв'язан з ведмедиха</span>
Ответ:
Я з нетерпінням чекав літні канікули, та от нарешті вони настали. В середині літа ми з батьками планували відвідати море в місті Одесі.
На початку літа я гуляв у дворі. Ми з друзями весело проводили час, граючи в рухливі ігри: волейбол, баскетбол і футбол. Вечорами я із задоволенням дивився цікаві фільми та читав книги.
У липні ми зібралися до моря. Коли приїхали до Одеси, оселилися в заброньованому готелі. Розклавши речі, відразу ж вирішили відвідати міський пляж, який знаходився зовсім недалеко. Але нам завадив дощ. Раптово почалася сильна злива. Перечекавши її в готелі, ми знову пішли до моря. На наш подив, пляж був майже безлюдним. Після дощу люди не стали повертатися.
Вода була тепла й ласкава, майже без хвиль. Так було приємно після довгої дороги зануритися в море! Цей пляж привабливий тим, що він піщаний, і біля берега неглибоко. Потрібно дуже далеко йти, щоб досягти глибини. Ми довго плавали та засмагали на сонечку. Після дощу воно не було гарячим, тому ми не боялися обгоріти.
Ми намагалися відвідувати пляж майже кожен день. Мої літні канікули на морі були незабутніми!
Наз (хто, що): шістсот сорок сім тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири
Род (кого, чого): шестисот сорока сімох тисяч дев'ятсот дев'яноста чотирьох
Дав (кому, чому): шестистам сорока сімом тисячам дев'ятсот дев'яноста чотирьом
Знах (кого, що): шістсот сорок сім тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири
Оруд (ким, чим): шестистами сорока сімома тисячами дев'ятистами дев'яноста чотирма
Місц (на кому на чому): шестистах сорока сімох тисячах дев'ятистах дев'яноста чотирьох<span>
</span>
Що подарувало нам сьогодення? Залежність від грошей, модернізацію суспільства, масову еміграцію за океан… Скільки віків український народ домагався права на відкрите існування?! Ми пройшли через війни, тортури, усілякі «Емські укази», революції, голод… І тепер, коли на дворі XXI століття, ми відлучаємося від свого коріння і орієнтуємося на уніфіковану й стандартизовану «масову культуру». Прикро, що навіть у сільській місцевості, де в побуті й заняттях населення збереглося чимало традиційного, зараз царить урбанізація. Чи не парадокс, що син звичайного хлібороба не вміє працювати на полі, а дочка прясти і вишивати?І де ж поділася та любов до землі, яка раніше давала можливість вижити нашим предкам?<span> Прикро, що люди забувають духовні традиції, народні звичаї, пісні, одяг…Адже не кожна країна у світі може похвалитися такими скарбами! Не кожна має таку духовну спадщину! Традиційна етнокультурна інформація може зберігатися тільки передаючись від покоління до покоління, несучи в собі коштовний вантаж. Звертання до традицій не означає нехтування можливостей сьогодення. Тільки осмисливши минуле, дізнавшись витоки своєї культури та історії, можна не тільки чіткіше зрозуміти сьогодення, а й правильно обрати шлях розвитку.</span>
В'януть (- = о - о - :) - букв 6 звуків 6 гол.(а ,у) пр.(в , н ,т') якщо щось неправельно вибачайте