Ромашка-Красуня. Це ромашка красуня.У неї жовті оченятя , казкові вії. Вона красива , прекрасна. У неї зелене стебло , чудові листочки. Пелюстки схожі на білі хмари . Вони пахнуть казкою , .. .
У мене є маленьке цуценя.Його звати Ургант.Це дуже маленький клубочок пуха білого кольору.Урганта мені подарувала мама за хорошу поведінку й гарні оцінки в цьому навчальному році.Коли я його побачила -покохала з першого погляду ,бо він такий маленький ,гарний та веселий.Це малесеньке створіння ,має дуже велике значення для мене ,він став моім кращим другом ,Ургант для мене не просто цуценятко ,а справжній-справжній друг!!!Я його дуже люблю та турбуюся про нього!
1. (Хто?) Хлопчик (Що зробив?) впав.
2. (Що?) м"яч (який?) жовтий.
Коли птахи мають щось незвичайне в своєму походженні або звички, то з цього приводу часто виникають забобонні судження. Сова має дуже дивну зовнішність і сильно відрізняється своєю поведінкою від інших птахів.
Ось чому вона обросла всілякими легендами. Чи знаєте ви, що в давні часи вона вважалася птахом, що приносить нещастя? Римляни так сильно ненавиділи сову, що, побачивши і піймав її в місті в денні години, спалювали, а попіл публічно кидали в Тібр!
Проте в Англії та інших місцях її часто називали «мудрої старої совою». Це швидше пов'язано з її зовнішністю, а не наявністю якогось вищого розуму. Її величезні, подібні зіркам очі, здається, дивляться на вас у великій задумі. У дійсності ж ці очі дуже чутливі до денного світла. До того ж вони так розташовані, що сові доводиться повертати всю голову, щоб змінити напрям погляду.
<span>У козацьких реєстрах він записаний під іменем Петра Калниша. В історію ж увійшов як Петро Калнишевський, останній кошовий отаман Запорозької Січі.</span>
<span>Відомо, що з молодих літ пов’язав він свою долю з козацтвом. У різних документах ч ас од ч асу натрапляємо то на військового осавула Петра Калниша, то на військового суддю. Він входить до складу авторитетних депутацій Січі, які відстоювали перед російським царем козацькі права. 1761 року його, людину вже похилого віку, обрано кошовим отаманом. Очевидно, й у цьому віці Калнишевський не втратив сили і здоров’я (а було ж йому на той ч ас уже сімдесят літ!), бо немічних людей ніхто й ніколи не обирав на Січі проводирем.</span>
<span>Кошовий очолював козацьке військо у війні Росії з турками й татарами. Його було нагороджено золотою медаллю з портретом імператриці. Як свідчать сучасники, він справді відзначився в ч исленних баталіях і особистою хоробрістю, і мудрим керівництвом. Очолюване ним козацтво показало високе володіння воєнним мистецтвом.</span><span>
</span>