План.
1. Наймолодша Хуха.
2. Життя у лісі.
3. Перший сніг.
4. Тепла хатинка.
5. Плач сосни.
6. Допомога лісника.
7. Без житла.
8. В пошуках дому.
9. Хлівна Хуха.
10. Мила дівчина.
11, Сум за домівкою.
12. Нещастя у хліву.
13. Моховинка та добрі діти.
14. Врятована коза Лиска.
15. Витівки веселої хухи.
16. Нечесний та злий дід.
17. Поранена Моховинка.
18. Повернення додому.
19. Похід до Хо-Суковика.
20. Зустріч з дідом.
21. Допомога хух.
22. Доброта та милосердя Моховинки.
23. Врятований дід.
24. Вдічність лісоруба.
План.
1. Наймолодша серед Хух.
2. Життя маленьких істот у лісі.
3. Випав перший сніг.
4. Дід зрубав сосну і зруйнував хатинку.
5. Лісник допомагає прогнати лісоруба.
6. Хуха не має житла.
7. Істота іде на пошуки нового дому.
8. Як Хуха стала хлівною.
9. Мила й працьовита дівчинка та гарне життя істоти.
10. Добре Хусі, тільки сумно за домівкою.
11. Велике нещастя у хліву.
12. Хуха кличе на допомогу.
14. Усі рятують Лиску.
15. Розваги з Хухою, яка стала хатньою.
16. Друга поява злого діда .
17. Лісоруб ранить Моховинку.
18. Хуха повертається додому.
19. Похід до Хо-Суковика та третя зустріч з дідом.
20. Хухи обігрівають змерзлого лісоруба.
21. Моховинка пробачає образи.
22. Хуха виводить діда із зимового лісу.
23. Лісоруб дотримав обіцянку.
Іван Сила головний герой твору О. Гавроша ''Неймовірні пригоди І вана Сили''
2) Зовнішність героя.
3) Риси вдачі Івана
а) хоробрий і сильний
б) добрий і скромний
в) винахідливий і чесний
4)Іван Сила- силач № 1 В усьому світі
5) Моє ставлення до Івана сили
Народжується людина. Вона потихеньку зростає, робить свої перші невпевнені кроки, промовляє перше слівце, ходить у дитячий садочок, далі — у школу, отримує середню або вищу освіту, працює, обзаводиться родиною, ростить дітей, виходить на пенсію і... замислюється про сенс життя. До деяких сучасних людей роздуми про життя приходять раніше, до інших пізніше, але це відбувається з усіма.
Сенс життя людини полягає не в народженні, житті і смерті. Якщо ми приходимо в цей чудесний світ, значить, це дійсно комусь потрібно. Значить, на кожного з нас покладена певна дуже важлива місія. Але в більшості своїй ми сліпі і дурні, бездушні і хибні.
Можливо сенс життя в самому житті? Для цього потрібно повністю присвятити себе обраному шляху і жити заради інших людей, або заради порятунку тварин, або ж боротися із забрудненням планети і т.д. Найголовніше, знайти своє покликання. Зрозуміти, в якій сфері діяльності можна найбільш корисно реалізуватися. Наприклад, уже в шкільні роки ти починаєш помічати, що вмієш змусити себе слухати. Тобі подобається вчитися, пізнавати нове і ділитися отриманими знаннями з іншими. Стань учителем. Нехай діти, школярі або ж студенти, відкривши роти і затамувавши подих, слухають тебе і вбирають твою мудрість. Або, починаючи з уроків анатомії та біології, тебе не відірвати від вивчення медицини. Стань лікарем. Допомагай хворим людям повернутися до повноцінного життя, даруй радість і надію. Якщо тебе зачаровує магія чисел і математика твій «коник», то стань грамотним економістом і присвяти своє життя цій важливій професії. Найголовніше — це не помилитися на початку життєвого шляху, щоб на схилі своїх років не шкодувати про даремно прожиті роки.
У чому полягає сенс життя? Звичайно, не тільки в правильно обраній професії. Можна бути прекрасним, кваліфікованим фахівцем, але якщо не володіти високоморальними людськими якостями, то гріш ціна всім заслугам і регаліям. Бути гарною людиною — це теж важка робота. Щодня віддавати себе без залишку на благо іншим по силах тільки безкорисливим, добрим людям з красивою душею. Цьому не вчать ні вчителі в школі, ні викладачі в інституті. Це вбирають з молоком матері, пізнають у колі сімейних відносин від мудрих і терплячих батьків.
Відповідаючи своїй дитині на запитання: «Чи є сенс у житті?», кожен повинен в першу чергу сам міцно задуматися про це. Чи виконує він повною мірою свою місію на Землі? Чи гідний він подарованого йому життя? Яка пам'ять залишиться після нього?
Друзі, так в чому все ж таки є сенс життя людини? Відповідаємо: в гармонійному поєднанні наших мрій, можливостей і, звичайно ж, реальності. Спочатку оточуючі, а пізніше вже сама людина невпинно виховує в собі моральні якості, котрі вдосконалюються напротязі усього життя. Згодом вона усвідомлено ставить собі чітку мету професійного вибору та наполегливо і старанно працює, аби її досягти. При цьому людина майже не відчуває незручностей, так як життя приносить їй неабияке задоволення. Вона неймовірно щаслива, вона затребувана — має гарну роботу, вона кохає сама і є коханою, вона реалізована. Вона знає відповідь на таке актуальне запитання як: «У чому сенс життя людини
Найчастіше сатиру вживає автор в ставленні до мартина. сатирично зображено звернення мартина до марусі:
мартин: Марусю, скільки раз я тобі приказував, не кажи так по-мужичи: мамо, тато. А ти все по-свойому... Ти ціми словами, мов батогом по вуху мене хльостаєш..
Гумор---- Мартин: От я як трісну тебе в пику твою репану, то ти не тілько Степана Мартиновича будеш паничем величати, та й мене не хаяєном а паном зватимеш.
Омелько: Та за що ж биться? Панич-то й панич, пан- то й пан! Хіба мені язик одпаде, коли я вас буду паном величать? Про мене, мені однаково. Звелите, то й юнкером вас зватиму.
Іронія----- Націєвський: зразу збила! О, яка гострая і строгая! Нам з привички.Інший раз,як вернешся од Шулемки, так ще тяжче ляжеш,одначе діла в нас ніхто не робе!.. А ви вишиваєте?
Марися:Ні я не вмію, так сидю, батько звелів вас піджидатиза п*яльцями, щоб ви подумали, що я баришня.....