Мені сподобалась Софійка, адже дівчинка була доброю, щирою і милосердною. Навіть намагалася зняти прокляття з роду Кулаківських, аби її покохав Вадим. Також мені дужа шкода Софійку, бо Вадим не відповідав на її кохання взаємністю, а вона ж так старалася заради нього, тому й порівняла себе з Русалонькою із казки Ганса Крістіана Андерсена
Ілля Муромець — перший давньоруський богатир, подвиги якого захоплюють уяву, Пам’ятаю його на знаменитій картині Васнецова «Богатирська застава». Ось він, на могутньому коні, який аж присідає під важкою постаттю лицаря оборонця. На голові його — шолом, він у лицарських обладунках. Поруч з ним його друзі, теж лицарі — Добриня Микитич та Альоша Попович. Зрозуміло, що за їхніми спинами — вся рідна земля, весь християнський світ. Ілля народився в селі Карачарові, звідти пішов служити до князя Володимира. Билина розповідає про те, що Ілля йде служити не з примусу, а зі своєї волі — постояти за Руську землю, за церкви Божі, за віру християнську.
Іще навіть не доїхавши до Києва, не ставши на службу до князя, дорогою зустрічається Ілля зі страшним розбійником, смертельного голосу та свисту якого не можуть витримати ні людина, ні звір. Великі дуби та малі трави — і ті хиляться від його посвисту. Але на те Ілля й руський богатир, сама мати-земля дарує йому свою силу. Тому Ілля зміг полонити Солов’я та привезти його до Києва. Цікаво, що коли князь Володимир із дружиною не повірили Іллі, який страшний Соловей-розбійник, стали насміхатися з нього, Ілля показав їм силу цього ворога. Від його посвисту навіть маківки церков похилилися.
Ілля мав «стояти» на заставі, берегти рубежі Русі. Коли перед заставою з’явився син Іллі, Сокольник, проти нього по черзі виступають усі лицарі — Альоша, Добриня, Ілля. Сокольник став ворогом, він загрожує Руській державі і церкві, погрожуючи: «Київ-град у полон візьму, Божі церкви вогнем спалю». Він хоче полонити самого князя Володимира, одружитися з княгинею. Ілля не хоче вбивати сина, тому, перемігши його, «братається» із ним.
Серед козаків були таємничі воїни, яких називали характерниками. Це козаки, які володіли надзвичайними, непоясненними здібностями. Що ж вирізняло їх з-поміж інших? Найперше – спосіб життя, який вони вели. Деякі з них уміли перевтілюватися у звірів, проходити крізь стіни, чути і бачити на великій відстані. Характерників також називали галдовниками (від укр. слова «галдовати» – чаклувати), або заморочниками і химородниками, через їхнє вміння напускати морок, сон і туман на людей. Назви залежали від діяльності таких козаків, рівня підготовки і майстерності. Послуговуючись сучасними поняттями, можна сказати, що вони мали екстрасенсорні здібності, були телепатами і ясновидцями, вміли гіпнотизувати. Кажуть, що деякі з них прожили понад 100 років. Характерників готували практично з народження. Змалку хлопчики ставали джурами старших мудрих козаків, від яких переймали премудрощі характерництва. Тобто духовний наставник передавав учневі те, що знав і вмів сам – у тому й полягало навчання молодих козаків. Сам процес навчання тривав багато років. Що ж треба було засвоїти характерникові? Що він повинен був робити у війську? Часто він виконував роль лікаря, надавав невідкладну допомогу на полі бою. Лікуючи поранених, характерники здійснювали особливі ритуали. Характерники були козацькими старшинами, плекали культуру запорозького війська, оберігали давні традиції, посвячували в козаки. Саме вони закарбували історію козацтва у пісенній творчості. Так духовний досвід предків передавався наступним поколінням. Уміли і знали характерники дуже багато. Вони були найкращою частиною війська – обраними. Завдяки своїм надприродним здібностям ці люди могли керувати своєю психікою – входити в особливий психічний стан, який давав їм змогу робити неймовірне, наприклад, наводити «ману» на ворогів. Осягнувши давні знання та секрети, козаки-характерники ставали невразливими – їх не брали ні куля, ні шабля. Вони були найкращими воїнами, розвідниками. З характерників за часів козацтва створювали загони пластунів. Це були загони спеціального призначення, які могли вщент роз бити цілу армію супротивника. Характерниками були деякі гетьмани та кошові, себто козаць ка верхівка. Найвідоміші з-поміж них – Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Іван Богун, Максим Кривоніс, Северин Наливайко.
Установіть відповідність :
1 А
2 В
3 Г
1.Заблукала в лісі.
<span> 2.Розмова чарівниці з квіточками.</span><span><span> 3.Дівчинка приїхала в село</span>.</span><span> 4.Незабудки допомагають дівчині.</span><span> 5.Біда дівчини. </span>