Вміння мріяти, товаришувати, відповідальність за молодших і слабших.
1)Жив у бідній сім'ї
2)Читання, прогулянки.
3)Жага до навчання. любов до природи
4)Розумний, щирий, цілеспрямований, добрий.
“Гуси-лебеді летять” характеристика образів
Повість «Гуси-лебеді летять» – автобіографічний твір. Маленький хлопчик Михайлик живе в селі у великій родині. Бабуся й дідусь, тато й мама, сам Михайлик — натури цільні й поетичні, працьовиті, розумні й талановиті. Ганна Іванівна, мати Михайлика, — найпоетичніший образ повісті. Незважаючи на тяжке життя, вона зберегла поетичну душу, вміння дивуватися звичайним речам: першому пуп’янку, цвіту соняшника, вранішній росі, легенькому туману, плачу дерева навесні. Усього, то знала й відчувала, мама навчала сина. Вияв батьківської любові до Михайлика. На перший погляд, батько здавався суворішим за матір, але саме він продав корову-годувальницю, щоб Михайлик мав змогу вчитися. Узимку Панас Дем’янович носив сина в школу на руках, бо в сім’ї були одні чоботи. Образи дідуся й бабусі — охоронців сімейних Традицій. Дідусь Дсм’лн був майстром на всі руки. Вій був і бондарем, і ковалем, і будівельником, міг вирізати з дерева фігурки не тільки людей, а й апостолів. Дід завжди жалів дружину, з якою прожив довге життя. Подружжя жило так, що їхнім стосункам дивувалося все село. Коли дідусь помер, бабуся тяжко засумувала й, відчувши свою близьку смерть, прибрала хату, зібрала рідню й, попрощавшись з усіма, тихо відійшла у вічність.
Схарактеризувати мишку та господаря з твору Б. Лепкого пропоную так:
Мишка⇒
добра героїня, яка втілює в собі позитивні риси. В неї викликає
неподобство жадібність та постійне прагнення наживи свого господаря.
Вона співчуває людям, які живуть у нещасті. Тобто мишка є великодушною,
щирою, щедрою та чуйною. Вона прагне справедливості, тому планує помсту скнарі та втілює її в життя.
Господар⇒
У розпал жорстокості господар не відчуває жалю до інших людей. Війна
для нього - це шлях збагачення. У той час, як інші люди страждають від
голоду, болю та злиднів, він проходить повз чужого горя. Він має гроші
та змогу допомогти іншим. Проте, він - жадібна людина, яка ні в якому разі
не здатна допомогти іншій. За це він був покараний мишкою, яка погризла
всі його папірці.
Риба — в озері. А от коник-стрибунець зимує в мурашнику. Не вірите? Пізньої осені старі мурахи вкладають малих мурашат у ліжка, примовляючи:
— Пора спати! Спати! Цілісіньку зиму!
Але мурашата пустують, граються, вередують.
Тоді старі мурахи кличуть коника-стрибунця:
— Заграй нашим діткам колискову!
Коник бере скрипочку і грає малим мурашатам тиху лагідну мелодію. І малі мурашата одразу засинають. За ними поринають у сон і мурахи. Останнім, випустивши із зелених лапок скрипочку, засинає сам коник.
Він теж спатиме цілу зиму. Та навесні прокинеться першим, вибіжить із мурашника назустріч сонечку і заграє веселу закличну мелодію.