В Симоненко дуже талановитий поет.його поезії ніжні і мелрдійні ,використовував багато художніх засобів
<span>Цвітуть деякі види верби ранньою весною до розпускання листя, інші – на початку літа, одночасно з появою листя або навіть пізніше. Квітки одностатеві, досить дрібні і непримітні; тільки завдяки тому, що вони зібрані в густі суцвіття (котики), віднайти їх неважко, а у верби, яка цвіте до появи листя, суцвіття дуже помітні. Пухнасті білі котики верби відомі кожному; завдяки їм гілки верби беруть участь у церковній церемонії на вербну неділю замість пальмового листя. Котики одностатеві: лише з чоловічими або лише з жіночими квітками.</span>
Доброго дня, шановний Всеволоде Зіновійовичу!
Ваш твір «Тореадори з Васюківки» зацікавив мене, викликав
щирий сміх з першої прочитаної мною сторінки!
Дана повість – це колоритне відображення безтурботного
життя дітей, захоплююче та цікаве. Виникало враження, що Ви вкладаєте в образи
Яви та Павлуші свої дитячі переживання та емоції – настільки вони яркі й
колоритні!
Я пережив масу емоцій разом з героями твору, відчував
радість й сум, стурбованість та впевненість у собі. Повість змінила мій світогляд,
погляди на життя, розкрила нові цінності у людських стосунках. А саме – щирість
у почуттях, відданість у дружбі.
Червоною лінією Вашої повісті, на мій погляд, є
твердження, що будь-які проблеми можна розрішити, не втрачаючи почуття гумору!
Вважаю, що даний твір слід прочитати й дорослим людям.
Із щирою повагою, (Ваше ім'я)
Назва: "Іванові Франкові"
Автор: Микола Вороний
Тема: роздуми автора над питанням справжньої літератури.
Ідея: важливо залишатися людиною цілісною, гармонійною.
Епітети: скажений шал, невгамоване сумління, противні сили, гостра криця, велетень могучий, меч блискучий, страшні, тяжкі удари, таємні чари, грізний удар, чуття свобідні, щирі, святоблива ліра
Порівняння: влучна, як з неба блискавиця; стають, немовби теж до бою.
Антитеза: велетень-гнобитель/геній-визволитель.
Оклики: О, ні!
Риторичні запитання: Чи від ударів ухилятись? Та чи ж грізний удар обуха/Там, де буяє творчість духа? Хто кликав їх? Чого їм треба?
Чи хробакам потрібно неба?
Повтори: Життя брудне, життя нікчемне.
Звертання: друже мій.
Анафора: В ній всі краси кольори сяють, / В ній всі чуття і змисли грають!..
Цитатна характеристика Павла:• відокремленість від оточуючих: «Якого не прийнято, то й той сидить тут, осторонь, і з цікавістю стежить за грою»;• доброта: «...за великим Павликовим горбом діти ще не вміють побачити чудового серця його, тому боявся, що пустуни зобидять хлопця...» (Дід Антип про хлопця)• рухливість: «...ішов перехильцем, як качка, коливаючи своїм химерним горбом, і якось кумедно махав руками, вивертаючи долоні»;• вміння спілкуватися з дітьми: «...слухали його поважну, навчаючу мову, коли він що розповідав їм або роз’яснюючи, як треба гратись, або розказуючи якусь цікаву побрехеньку чи довгу заплутану казочку»;• «пам’ять у Павла прегарна, й він завжди пригадує свої сни до найменших подробиць...»• самотність: «Через його страшний горб товариші цурались його, й він звик бути здебільшого самотнім, на самоті з своїми думками, жив ними, тішився, розважався ними»;• лагідність, доброта: «...гарний світ нениних казок зробив і ті думки його лагідними, а серце чулим до всяких пригод, що траплялися створінням малим та беззахисним»;• любов до природи: «...любив звірят, любив пташок, навіть зомлівав, коли при нім хто з хлопців розбивав пташині яєчка або скручував голови горобеняткам»;<span>• доля хлопця (дід): «З їхньою долею далеко не заїдеш. живе ненька, живе дід, той доля жива, а помремо...» ,«ех, дала серце, та не дала вроди... А нема вроди, нема й щастя. І завіщо покарав Господь?»</span>