1 безлісий. З вікна ми побачили безлісий краєвид. 2 розмах. день народженя в Оленки відбулося з величезним розмахом. 3 розсада. в бабусі на вгороді я посадила розсаду помідорів.
Н.В- сорок п'ятий
Р.В.- сорок п'ятого
Д.В.- сорок п'ятому
З.В.- сорок п'ятого
О.В.- сорок п'ятим
М.В.- на сорок п'ятому
К.В.- непотрібно.
Н.В.- двадцятий
Р.В.- двадцятого
Д.В.- двадцятому
З.В.- двадцятого
О.В.- двадцятим
М.В.- на двадцятому
К.В.- непотрібно.
Н.В.- восьмий
Р.В.- восьмого
Д.В.- восьмому
З.В.- восьмого
О.В.- восьмим
М.В.- на восьмому
К.В.- непотрібно
Н.В.- шостий
Р.В.- шостого
Д.В.- шостому
З.В.- шостого
О.В.- шостим
М.В.- на шостому
К.В.- непотрібно
Якось мишка посварилась з монітором. Вона думала, що її робота -це тільки постійне кликання,а в монітора на багато яскравиша робота.Тому вона вирішила знайти іншого друга, щоб її значення приносило найбільшу користь, а не тільки кликання.Вона вирішила піти до телевізора, але телевізору вона не потрібна була, й він сказав, що в нього є тільки один найкращій друг -це пульт.Тоді вона вірішила піти до телефона,але вона також була йому не потрібна.Вона вірішила повернутись до свого друга. Тим часом монітор дуже сумував..Він нічого не робив, тому, коли зявилась мишка, він дуже зрадів й пояснив мишці,що без неї він не зможе працювати, адже вона допомагає йому.Тепер мишка ніколи його не покине, адже знає, що її робота набагато найважливіша, і це точно не кликання.
Як з весілля втік. можливо
Одного спекотного літнього дня зустрілись яблуня з вітром. Яблуня звернулась до вітру:
- Вітре, ти заважаєш жити і мені, і людям. З мене струшує листочки, я від твоєї сили гнуся. Та й людям шкоди завдаєш: то хати ламаєш, то холод робиш.
- Яблуне,
якщо вже так роздумувати, то й ти не дуже користь приносиш. Звичайно,
ти маєш плоди, проте люди й без них могли спокійно обійтися, - обурено
відказав вітер.
- Та я ж даю людям не лише плоди, а й затишок! – закричала яблуня.
- А
я не лише лихо завдаю. Я рятую від спеки, розношу насіння квіток та
інших рослин, сприяю міні погоди, - перерахував свої переваги вітер.
- Он дівча йде, зараз ми й дізнаємось, хто більше користі приносить.
Під яблуню на ослінчик присіла дівчинка й полегшено зітхнула:
- Який прекрасний день! Сонечко так сильно припікає, проте вітерець та тінь яблуні ратують від спеки.
Яблуня знов звернулась до вітру:
- Прости, вітре, я була неправа. І ти, і я корисні людям.
- Звичайно, яблуне, я теж був неправий. І яблуня, і вітер – природа. Тому ми з тобою перебуваємо у тісній єдності.