Ось і настала нарешті довгоочікувана зима: випав перший сніжок,
потягнуло морозцем, іній розмалював вікна. З птахів, велика частина яких
полетіла на південь, залишилися небагато; незвична тиша лише зрідка
порушується шурхотом чиїхось обережних лапок Даком снігу, що впав з
ялини. Звірі розділилися на дві групки: одна міцно спить в теплій нірці,
інша метається в пошуках корму.
Ведмеді солодко сплять у барлозі,
посмоктуючи лапу - ніхто не порушує ідилію лісу протяжним ревом і
хрускотом ламаються гілок. Лише вовк, упустили видобуток, зрідка завиє
протяжно на весь ліс; одинокий лось обережно пронесеться мимо, не
зачепивши ні гілочки.
Неподалік від лісу стоїть село: видно черепичні
дахи, чутний гавкіт собак, цівки диму направляються в небо. Ось мужичок
вийде за хвіртку з відрами і попрямує до колодязя, вода в ньому
замерзла - піде мужичок назад в хату і повернеться з сокирою.
Неможливо не замилуватися і красотою сніжного поля - прекрасна пора року зима.
Лукаво,лукач,лукас,лукан,луковка,Лук'яненко
Я твердо можу відповісти на це запитання. Ні, я не згодна з такою точкою зору. Як на мене совість- це те, що є у людини від народження. Але ії дуже легко загубити. Совість, мабуть, найважливіша риса характеру в нас, вона, немов янгол-охоронець, пильнує за нашими вчинками, допомагаючи обрати правильну відповідь на запитання долі. Що ж до грошей, то за них наврядче купиш хоча б милосердя. Гроші спокушають людей, роблять їх злими, жадібними, брехливими, як за них можна купити совість?
Тож мій вердикт такий: совість- це, в якомусь роді, духовний стан, а не акась небуть сукня або каблучка. Її неможливо придбати за гроші. Це те, що дуже легко загубити і дуже важко без цього існувати і залишатися людиною!
Марусю, невже ти не розумієш, мити посуд не важко, тут нічого робити.
«Нічого робити я не буду!»-сказав Іванко та тупнув ногою.
Пам’ятай: «Нічого не робити - нічого не мати»!
«Нічого