зброя:
н.в. зброя
р.в. зброї
д.в. зброї
з.в. зброя
о.в. зброєю
м.в. (на) зброї
спільнокореневі: зброяр, озброєння, озброїтиґ
місто:
н.в. місто
р.в. міста
д.в. місту
з.в. місто
о.в. містом
м.в. (на) місті
стільнокореневі: місцевість, місцина, міський.
Я досить часто замислююсь над тим, що таке щастя та як його досягти. Я розумію, що для кожної людини щастя - це щось особисте. Комусь для повної гармонії та абсолютного задоволення життям потрібно мати багато грошей, а комусь - здоров'я.
Зараз я з впевненістю можу сказати, що я щаслива людина. Що робить мене щасливою? Досить прості речі. Я здорова, усміхнена, поряд зі мною мої батьки та бабусі з дідусями. Звичайно, бувають і негаразди. Але я не сприймаю їх як велику трагедію, адже головне - що ми всі разом і щасливі.
<span>Горіх і каштан
</span><span>На краю лісу росли горіх і каштан. Одного ранку проснувся горіх, дивиться - каштан увесь білий.
- Звідки в тебе така гарна одіж? - радіючи за нього, запитав горіх.
- Це цвіт, - гордо відповів каштан. – В тебе такого не буде.
Горіх зітхнув.
- О-о! Який чудовий в каштана цвіт!
То діти завітали до лісу і милувались каштаном. На горіха ніхто й не глянув.
Як каштан відцвів, горіх зацвів. Його цвіт був дуже скромний. Каштан глянув і відвернувся: «Аж соромно рости поряд. Що подумають, коли дізнаються про те, що він мій друг?»
Пройшов час... На обох деревах з’явились зелені плоди. Згодом на горіх почали сідати птахи і клювати їх. Ті зривались з гілок, падали на землю. Каштан сміявся:
- Дивись! Моїх не чіпають. Бояться.
Подивився горіх, а вони обсипані зеленими колючками. Дійсно страшно. Глянув на свої, а ті гладесенькі, беззахисні. Зітхнув бідолаха та мовчки порадів за друга.
Наступила осінь. Почали плоди обпадати. Зелена шкурка на них лопалась. Нападало їх так багато, що землю вкрили. Глянув каштан вниз, і каже з погордою:
- Ось ці гарні - мої, а ті всі решту - твої.
Горіх і собі глянув… А там серед гладеньких рудих каштанів валялись зморщені горіхи.
Зітхнув горіх і промовчав.
- Ой! Які гарні каштанчики! – раптом почули.
Це знову були діти. Вони похапцем збирали каштани.
- Ох, ці діти! – промовив хтось поряд. - Збирайте горіхи, в них такі смачні зернятка.
Глянули друзі, а ж то дорослі надійшли.
- Ой! Правда! Я так люблю горішки! - вигукнув хтось з дітей.
- І я! І я! – загукала малеча.
Вони висипали каштани і почали набивати кишені горіхами. Через хвилю на землі валялись лиш нікому не потрібні каштани.
- Тату! А що ж буде з ними? - запитав хтось.
- Та, напевне, дикі свині з’їдять.
Жаль стало горіху каштана. Хотів підбадьорити його, та той знову відвернувся. Тепер від сорому… </span>
Два- 1 гласн,1 слог.
д-[д]- согл,тв,п,зв
в-[в]-согл,зв,тв,п.
а-[а]- гласн,уд.
--------------------------------
3 б,3 зв, [д,в,а.]
думаю так..
Ответ:
Я ніколи не запізнююсь до школи.
Я не ображаю менших, не сварюся з товаришами.
Я не галасую у класі та розмовляю напівголосно.
Я не бігаю по коридору, ходжу спокійно, не штовхаюсь.
Коли хочу відповісти, я не вигукую, а піднімаю руку.
Объяснение: