У давні часи письменна людина була в Україні у великій пошані. Вона вміла не тільки скласти “прошеніє” або написати під диктовку листа, але й прочитати вголос яку-небудь корисну книгу. На жаль, сьогодні дехто майже забув, що дійсно значить книга для людини.
З давніх-давен у рукописних книгах накопичувався людський досвід. Ті книги мали здебільшого духовний зміст, але їхня пізнавальна цінність від цього зовсім не страждала. Гортаючи пожовклі сторінки, кожна людина могла подумки здійснити заморську подорож, навчитися краще господарювати або ж лікувати хворих.
У сучасному житті ми користуємося друкованими книгами. Але роль книги не змінилася: вона лишається найрозповсюдженішим засобом зберігання інформації, а крім того, своєрідною енциклопедією всіх наук. Читаючи, ми робимося уважнішими, розумнішими, навіть кращими за вдачею. І чим більше книжок нами прочитано, тим зрозумілішою стає народна мудрість: “Книга вчить, як на світі жить”.
Ми звикли називати себе й суспільство,до якого належимо,українською нацією. А що ж означає таке популярне сьогодні слово "нація”? Учені стверджують,що це - певний колектив людей,які мають спільне походження,спільну культуру. Однак найголовнішою ознакою,що дає право називатися нацією,є мова – найбільша духовна цінність українського народу.Не раз бувало,проходячи повз незначної кількості людей,до нас линуть такі вислови,які просто неприємно слухати. На жаль,сьогодні я все рідше і рідше зустрічаю людей,які володіють і вміють розмовляти рідною мовою.Мене,досить часто,цікавлять питання: чи вміємо ми спілкуватися?,чи ставимо собі за мету досягти успіху в певній справі за допомогою доречно сказаного,вміло використаного ввічливого слова?, чи завжди усвідомлюємо силу свого слова?, чи остерігаємось завдати необережним словом душевної рани співрозмовникові? Спостереження показують: не всі і не завжди.Живучи в постійному дефіциті добра,милосердя ми непомітно для себе спростили,збідніли етикет спілкування,засмітивши його нецензурною лексикою. Ця лексика вже так влилася в наше спілкування, що і у світі,напевно,не залишилося жодної людини,яка б нею не користувалася. Тема використання нецензурної лексики у мовленні дуже актуальна серед підлітків. Між ними побутує така думка,що вживання подібних слів допоможе здобути визнання і у своїх однолітків, бо виявляється,що користуватися такими висловами стало модно. Та чи приємно нам слухати таку мову,де раз у раз проскакує "гостре слівце”? Думаю,що ні. І якщо навіть у підліткових компаніях це,можливо,допоможе стати "своїм”, але аж ніяк не стане у пригоді,коли доведеться здобувати потрібну освіту чи зайняти гідне місце в конструкції суспільства. Вживання нецензурної лексики може призвести до того,що зможеш втратити найближчих друзів. Недарма давньогрецький філософ Піфагор говорив: "Бесіду варто вести так,щоб співрозмовників з ворогів робити друзями,а не друзів – ворогами”.<span>Ми не повинні псувати свою мову нецензурною лексикою,адже це отруює спілкування і сприяє деградації суспільства,що неможливо для держави,яка прагне самовдосконалення.</span><span>міні твір у публіцистичному стилі "Молодь і культура мовлення"
</span>
Кожна людина має свою зовнішність, кожна людина індивідуальна.Має свої риси характеру,і відрізняється одна від одної зовнішнім виглядом.Я маю дуже гарну подругу - струнку,високу на зріст,з красивою фігурою.Вона має гарне русяве волосся,великі очі голубого кольору з густими віями.Обличчя кругле,на щічках гарні ямочки.Ніс витонченний,прямий.Вуста яскраво червоного кольору.І всю її зовнішність доповнюють брови темного кольору,які красивою дугою зігнулись на високому чолі.Дуже гарна і зворушлива,чуйна і добра!
Вітер шумить \ вітер-підмет шумить-присудок
марина збрала малину\ марина-підмет збирала-присудок
учні розглядали карту світу\ учні-підмет розглядали-присудок
у чоловіка впала монета\ монета-підмет впала- присудок
моя собака побігла у сад\ собака-підмет побігла- присудок