Яблуня(Я): - Я така гарна! А квіти у мене які! А листочки!
Вітер(В): - Еге ж! Зараз як подую, усе на землі лежатиме!
Я: - Та як ти смієш! Хуліган!
В: - Ха-ха-ха! Менше хвалитись треба!
Я: - Що хочу, те і роблю!
В: - Я також маю право, тож зараз як подую...
Я: - Ні, ні і ще раз ні! Ти цього не зробиш!
В: - Гаразд, добре. Але ще раз похвалишся, я тут же прилечу!
Я: - Лети собі, Вітре. Бувай!
В: -Бувай!
мама:-доча,выключи компьютер!
доча:-ну, мам, ну еще чучуть!
мама:-нет!
доча:-ну,мам, пожалуйста!
мама:-спать бегом!
доча:-бегу мам(
конец
Пропоную скласти таке речення із поданим словосполученням:
⇒ Якщо споглядати на небо, то Чумацький Шлях матиме вигляд неясної дифузної смужки.
Чумацький Шлях - власна назва. тому обидва слова пишемо з великої літери.
Із самого раннього дитинства я мріяв про собаку. І от моя мрія збулася. Батьки подарували мені песика. Він весь білий з невеликими чорним плямами. Його порода - далматин. Я назвав собаку Флюком. І з тих пір ми стали нерозлучними друзями.
Минув час і нині Флюк вже дорослий собака. Він дуже звик до мене. Одного разу у лісі нам зустрілися дві величезні вівчарки. Вони накинулися на Флюка і повалили його на землю. Але, на щастя, прибіг лісник і відігнав своїх собак. Флюк відчув себе переможцем і гордо підійшов до нас.
<span>Я радий, що в мене є собака, мій вірний надійний друг.</span>
Високе дерево, синє небо, ворожий кінь, довгошиїй гусак, пізня година.
Н. високе дерево, синє небо, ворожий кінь, довгошиїй гусак, пізня година.
Р. високого дерева, синього неба, ворожого коня, довгошийого гусака, пізньої години.
Д. високому дереву, синьому небу, ворожому коню, довгошийому гусаку, пізній годині.
Зн.(так само як і Н.)
Ор. високим деревом, синім небом, ворожим конем, довгошиїм гусаком, пізньою годиною.
М. на високому дереві, у синьому небі, на ворожому коні, у довгошийого гусака, у пізній годині.