Причитавши соціально-психологічний роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Панаса Мирного я багато чого зрозуміла з історії, дізналася про панів того часу, які забирали, відсуджували землю у селян, які тільки починали свій ріст у господарюванні.
Взагалі твір мені сподобався, і у мене залишилось приємне враження після читання. Читати було не легко і обсяг не малий, але з кожною новою сторінкою я дізнавалась все більше і більше, інтрига трималась протягом всього твору, кожна частина відкривала для мене щось нове, необізнане, цікаве, яке вабило все більше і читати хотілось ще і ще.
Тому, моє враження приємне після прочитаного, було цікаво, моментами складно, тому що в романі є слова незрозумілі для нас, сучасного покоління, адже він писався давно, тому і так, але все таки більшу частину зрозуміти можна і поринути в тогочасне панство.
Я сподіваюсь, що ще не одне покоління буде вивчати цей роман, буде розуміти зміст, сам сенс написання і порівнювати з сучасним світом.
Жодна людина,котра прочитає оповідання М вінграновського "Гусенятко", не залдишиться байдужою. байдужою до долі гусенятка, до долі його батька, байдужою до природ и в цілому.
В оповіданні "Гусенятко" розповідається про історію народження маленького гусенятка. Воно народилося вже пізньої осені, коли всі птахи збиоалися у вирій. Старші братики й сестрички пташенятка вилупилися ще весною, а воно, чомусь, затрималось. Його мати, переживаючи за долю свого малюка, готова залишитися з ним зимувати. Адже саме воно не виживе. Але батько-гусак переконує її летіти, вирішивши самому залишитися з своїм дитятком.
У читачів кілька разів перехоплює подих від хвилювання за птахів. Хижі ондатри намагаються схопити гусенятко, щоб поласувати ним. А люди полюють на них, стріляючи з рушниці. Мимоволі замислюєшся над жорстокістю людей і милосердям самих птахів. Вони не залишили своє маля напризволяще, не полетіли в теплі краї, тікаючи від холодів.
Оповідання "Гусенятко" вчить нас доброти і милосердя. Воно дає нам зрозуміти, що тварини теж мають серце і почуття, і, на відміну від людей, вони не такі жорстокі.
У творі Вітька+Галя є багато комічних мометнів.У цьому оповіданні висміюється підліткове кохання,надуманні проблеми та прагнення виглядати "доросліше".До того ж,мова автора легка та приємна,не оперує складними поворатами в сюдеті,не використовує драматичних моментів.
Я вважаю, що в деяких ситуаціях ворогові можна пробачити, бо буває людину змущують робити щось погане силоміць.Можливе, є деякі люди, які не погоджуються з моєю думкою, але я буду наполягати на своєму.
Ідея твору : уславлення мужності, сміливості, винахідливості та заздрості старшини реєстрових Конецпольського.