Мова належить до так званих вторинних систем. Вона iснує не сама по собi, а в людському суспiльствi, похiдним вiд якого вона є. Водночас мова – один iз факторiв самоорганiзацiї суспiльства i невiд'ємна ознака таких спiльнот, як рiд, плем'я, народнiсть, нацiя.2. Мова iснує у свiдомостi членiв суспiльства, реалiзується в процесах мовлення i "консервується" в результатах цього мовлення (у сказаному, написаному). Тому доля мови залежить вiд кожного з мовцiв.3. З матерiального погляду в мовi, що реалiзується в мовленнi, немає нiчого, крiм звукiв, якi комбiнуються у слова, речення тощо. За цими комбiнацiями скривається величезний свiт значень – фонетичних, лексичних, граматичних, стилiстичних. Саме в них вiдображенi знання народу– носiя мови – про свiт, його структуру, ставлення людей до нього. "Мова народу – це його дух, i дух народу – це його мова" (В. фон Гумбольдт). У нiй акумулюється духовна енергiя народу. Вона є головною ознакою i символом нацiї.4. Через мову ми пiзнаємо свiт. Наївно вважати, що кожен з нас сприймає свiт безпосередньо, "таким, як вiн є". Насправдi наше сприйняття свiту вiдбувається крiзь призму нашої мови. "Світ просіється крізь сито слів" (К. Кравс).Пiдкреслимо, що в кожного народу "мовна картина свiту" – своя, неповторна. Найпростiший приклад: ми в природi чуємо тiльки тi звуки, якi є в нашiй мовi (р-р-р, ш-ш-ш, ку-ку, ку-ку-рi-ку, гав-гав, няв, дзень, хрусь, хляп тощо). В iнших народiв цi звуконаслiдування звучать зовсiм iнакше.Весь свiт ми "розчленовуємо" i "сортуємо" так, як це змушує нас робити структура нашої мови, у якiй зафiксовано досвiд усiх попереднiх поколiнь рiзних епох. Тому зникнення будь-якої мови – це незамiнима втрата, яка збiднює людство в цiлому.<span>Мова – засiб самопiзнання народу, форма iснування надбудови в усiх її виявах. "Мова – дім духу" (М. Гайдеггер).</span>
Що я знаю про професії моїх батьків
Я ще навчаюсь у школі, але вже не раз і не два запитував себе: ким бути? І я вирішив у майбутньому стати провідником пасажирських вагонів, як і мій тато.
Від нього я дізнався, що це одна з найбільш масових професій на залізничному транспорті. Перед відправкою в рейс провідник приймає вагон, інвентар, постільну білизну. Забезпечує посадку і висадку пасажирів, правильно розмішує їх у вагоні, створює необхідні для зручного проїзду умови: порядок і чистоту у вагоні, нормальний температурний режим, вентиляцію повітря.
Провідник повинен стежити за справним станом ходової частини вагона, автогальмом і електроустаткуванням, усувати в ньому дрібні дефекти. Він повинен знати правила технічної експлуатації залізниці, розміщення станцій маршруту свого поїзда. З шкільних предметів необхідно добре знати географію, фізику, мови. Головне для провідника вагона — доброзичливість, що повинна поєднуватися зі спостережливістю, уважністю при обслуговуванні пасажирів, акуратністю.
Моя мама працює перукарем. Вона дуже любить свою професію. Зробити людину красивою і привабливою — справа рук і вміння перукаря. Спеціаліст цієї професії працює в чоловічих, жіночих та дитячих салонах у міській і сільській місцевості, а також у цехах, де виготовляють перуки і шиньйони. Робить стрижку, різні види завивок, модні зачіски, манікюр тощо.
Висококваліфікований перукар повинен володіти знаннями з косметики, знати якості барвників, склад фарб, способи застосування їх, знати призначення й будову устаткування, інструментів, пристроїв і апаратури, а також причини несправностей та засоби їх усунення.
Професія потребує художнього смаку, доброї координації рухів, уважності, ввічливості і такту.
Для успішного оволодіння професією необхідні міцні знання з хімії, біології, анатомії і фізіології людини.
Отже, професії моїх батьків дуже потрібні людям, і я вирішив, що найбільше користі принесу Батьківщині, коли буду провідником пасажирських вагонів.
<span>
<span /></span>