<span>1. Під вітром, вгинаючи лінії прості, повис нерухомий за вікнами дощ 2. Вони стояли мовчазні, вдивляючись в далеке минуле своє і своїх батьків, і линучи думкою В майбутнє (О. довженко) 3. 3 людиною буває часто так, що добре знаючи колишнього події вона сучасності ні в зуб не розуміє (M. Рильський) 4. Лиш хто народу рідного не любить, піде по світу тихим жебраком і,просячи, до щастя шлях загубить (Павличко) 5. Троянці, в човни посідавши і швидко ix поодпихавши ,по вітру гарно поплили (І. Котляревський) 6. Старий підводиться і ,не прощаючись ,іде, зникає десь внизу за курганом (О. Гончар) 7. Він дивився на стовп сонячного проміння, що ,продершись крізь вікно, ліг на стіни чотирма золотими плямами (M. Коцюбинський) 8. Літак помалу рушив з місця і ,пружно погойдуючись на товстих шинах коліс, поїхав по зеленому полю аеродрому (В Собко).</span>
<span>Вулиця на якій я живу,виросту, це найрідніша з усіх,там мій
дім,мої рідні,Де я зробив свої перші кроки,де живуть мої друзі,де пройде
моє дитинство,Так може вона і ненайбільша,але я її всеодно люблю,Вкінці
вулиці є наше з дрюзями потайне місце на дереві,проходячи по вулиці
можно зустріти знайомі мені місця,Я тут живу,я тут росту,і навіть якщо я
переїду,я всеодно буду згадувати,як найкращі часи мого життя,</span>
У літку я літав у Францію ‚ французи дуже добрі ‚ я спробував справжній французький круасан ‚ французькі жабьячі лапки й равликів .
1) Стомившись, день схилилась на плечі. Спізнившись мову плакали німії, і раб, стрічав надію в безнадії. Горобці ганяючись один за одним шугали в гіллі, й оббивали крильцями листя. Славко лежав на вигрітій сонцем траві і, спершись на лікті, байдуже дивився в чисте поле. Усяка пташечка, радіючи співала. Сікач, незважаючи на свою чималу вагу й короткі ноги, дуже швидко бігає. Вона, не звикла сидіти, склавши руки. Умовк кобзар сумуючи: щось руки не грають.
Людина повинна працювати за покликом серця, за здібностями, талантом це і є ідеєю сродної праці. Людина є щасливою лише тоді коли вона займається тим що їй до вподоби.(теза)