Всі ми мріємо. Хтось більше, хтось менше. Хтось про звичайне, земне, а хтось про напівреальне, фантастичне. Хтось масштабно, а хтось потрохи. Але всім нам хочеться, щоб наші мрії збувались. Але не всі знають як це зробити. Тож що треба зробити для здійснення своєї мрії? Мрія – ціль – дія – результат. Отак схематично можна зобразити шлях до здійснення мрії. Ніби все просто, чи так лише здається? Звичайно треба розуміти наскільки реальною є мрія. Ні, не треба думати, що мріяти про подорожі на інші планети абсурдно, адже так би ми жили сьогодні і без світла і автомобілів, бо це і (багато інших винаходів) з’явились саме завдяки мріям. Але ж не треба мріяти про те, щоб погладити динозавра – хоч й існують думки про машину часу, але ж поки цього ніхто не зробив (хоча не варто виключати й такої ймовірності). Визначившись наскільки реальною є мрія, варто зрозуміти скільки часу потрібно на її втілення. Якщо ви мрієте про шоколадний торт, то тут все просто – півгодини для походу в магазин і ваша мрія здійснена. Або ж півдня для приготування торту і ви вже смакуєте своїм тортом. Ну добре, з другим варіантом не все так просто. Іноді треба дві-три спроби, щоб справді смакувати своїм тортом. От на це і треба звернути увагу. Час на втілення мрії і вміння його розрахувати – це один з ключів успіху мрії. Якщо ви хочете купити новий автомобіль популярної марки, то, звичайно, ви навряд зможете заробити на нього за місяць. Якщо “прорахуватись” з часом, то неможливість (а так здаватиметься, якщо ви не встигнете здійснити мрію за відведеней час) її здійснення буде для вас катастрофою. Якщо мрія масштабна, мається на увазі велика, яка потребує багато зусиль, то вона потребує і багато часу. Варто розуміти просту істину – час не головне, головне якість. Окрім реальності і розрахування часу мрії, які вже по суті перейшли у розряд цілей, потребують дій. Мріяти про вміння складати оригамі лежачи на ліжку це, звичайно, цікаво, але з цієї мрії нічого не буде, якщо не діяти. Треба встати з ліжка, записатись в гурток оригамі чи почати самостійно освоювати це мистецтво. Спочатку вам щось не вдаватиметься, щось буде йти не так. Але тут знову варто згадати про час – декілька спроб і все почне вдаватися. Головне – діяти, що буквально означає “втілювати свою мрію в життя”. Докладаючи зусиль, приділяючи часу і додаючи бажання цілком реально пройти шлях від абстрактної мрії до реального результату. Тому мрійте і дійте. Все вийде!
Заняття- 7б., 6 зв.
коріння- 7 б., 6 зв.
узлісся- 7б., 6зв.
Был у Короля Глагола - страны Русский Язык - брат (тоже Глагол), и вот уже много лет о нём ни слуху ни духу. А жил он в маленькой деревушке на краю государства. У Глагола бедного была жена Наречие. Однажды родился у них сын – звали его Деепричастие.
Но бедно жила крестьянская семья. И не было у них имущества, и жизнь их была тяжела. Был Деепричастие похож на маму – он никогда не изменялся, и был непослушным, что ему не говори он всегда оставался неизменным.
Хотя отец научил всё-таки его быть совершенным и несовершенным. Это всё, чему он научился, потому что учится он не любил и учителей не слушался.
Деепричастие очень любил делать лапти-суффиксы, и каждая пара на другую не похожа была. На все случаи жизни! К одним друзьям-глаголам он ходил в лаптях "–а" или "-я", к другим в "-в", "-вши" или "-ши".
Когда он гуляет с друзьями, к ним прибегают запятые – сёстры-близняшки и идут рядом с Деепричастием. Лишь после того, как компания расходилась, запятые убегали домой, оставляя наше Деепричастие в полном одиночестве.
Так и жил сын Глагола Бедного и Наречия – Деепричастие.
спати без задніх ніг - спати на одне вухо (перебувати у стані чуткого, сторожкого сну)