<span>Снег приносит очень хорошую пользу, если использовать снег правильно, когда тает. Снег убивает микробы на деревьях на земле и многое другое. Снег можно использовать как техническую воду. Как это создать очень просто, если есть желания, конечно, нужно делать бассейн в земле и когда тает можно постепенно через фильтр наполнить бассейн под землёй. А когда нужно можно использовать для деревьев, но не пить, конечно, это может быть вредно. Многие ахают, воды на планете нет мало осталось это не так. В пол не воды везде есть только нужно правильно использовать. Вот допустим из одного города можно, наполнять большое количество воды, через канализационную отдельную линию, конечно же, это нужно создать повсюду. Многие говорят, что везде вода дома в воде ураганы и много чего почему так происходит. Потому что негде нет канализационные системы габаритных размеров под землёй. Нужно создать под землёй очень большого бункера для воды, ведь это все пресная загрязненная вода. Нужно очистить воду фильтровать и обратно летом можно поливать разнообразные земельные участки. Вот и снег, и дождь это все пресная загрязненная вода.</span>
Переводится, как мировая художественная культура. Развивает детей . там рассказывается о стилях , сооружениях и т.д
Потому что карандаш положили возле стены
Герб является отличительным знаком государства. Рода и Семьи являются важной составляющей и неотъемлемой частью государства.
Пользовательского поиска
Золотий жук характеристика образа Вільяма Леграна
Твір розміщено в остап вишня (губенко) від Tvir в Понедельник 1 апреля
Легран Вільям — людина, що знайшла скарб завдяки своїй винахідливості й вірі в обґрунтованість переказів, які іншим здавалися тільки легендою. Л. походить зі стародавньої гугенотської сім’ї; невдачі позбавили його багатств і довели до вбогості. Як озивається про Л. його друг-оповідач, «він відмінно утворений і наділений незвичайними здатностями, але разом з тим заражений мізантропією й страждає від хворобливого стану розуму, упадаючи поперемінно те в захопленість, то в похмурість». На майже безлюдному Селливановом острові, де Л. шукає самоти, він виявляє дивного жука й пергамент, за допомогою яких довідається місцезнаходження скарбу капітана Кидда, героя народних балад, що оспівують цього відважного пірата, що жив за два сторіччя до описуваних подій. Скарб допомагає Л. повернути ніколи втрачене багатство.
Оповідачеві, старому слузі-негрові Юпітеру, і читачам дії Л. стають зрозумілими тільки у фіналі, а доти він здається хворим або божевільним, тоді як на перевірку Л. нагадує Дюпена, володіючи настільки ж твердою розважливістю. По вважав, що всьому незрозуміле й таємничому є логічне пояснення: Л. «не давав своїм думкам збитися зі шляхи, логіка ж допускала тільки одне рішення».